В Офісі омбудсмана знають про випадки, коли в біженців з України за кордоном у тій чи іншій країні вилучали дітей. Про це повідомила представник омбудсмана з прав дітей, сім'ї, молоді та спорту Ірина Суслова.
За її словами, на сьогодні відомо щонайменше про 240 таких випадків. Вона пояснила, що найчастішою причиною вилучення дітей є розбіжність законодавства України та інших країн у питаннях піклування над дітьми, і українські біженці про такі нюанси не знають.
Як пояснила чиновниця, наприклад, в Італії або Франції не може бути опікуном людина, яка досягла 65-річного віку.
“Через відмінності в законодавстві в європейських країнах трапляються випадки, так би мовити, відібрання дитини в людей, з якими вона перебуває. Станом на зараз таких випадків зафіксовано 240. Для прикладу, це можуть бути історії, коли мама була змушена залишитися на роботі в Україні, а в евакуацію відправила бабусю зі своєю дитиною. Бабуся не має жодної довіреності на представлення інтересів і не вважається за європейським законодавством родичкою цій дитині. Таким чином, соціальні служби можуть задіяти поліцію і забрати дитину з родини”, – розповіла Суслова в інтерв’ю “Радіо Свобода”.
Вона зазначила, що незнання українців є недопрацюванням з боку нашої держави.
“Тому що ми повинні повідомити людей, сказати: “Друзі, є закон, він передбачає, що, наприклад, у Німеччині ви повинні зробити ось такі процедури”. Або що не може бути в Італії чи Франції опікуном людина, яка досягла 65-річного віку. Офіс уповноваженого намагається слідкувати за цією історією, моніторити ситуацію, надавати правову допомогу жінкам чи сім’ям, які опинилися в такій ситуації. Ми працюємо зараз із міжнародними організаціями, щоб врегулювати це питання, і щоб ті, хто потрапив у таку ситуацію, отримали дві речі – правову допомогу і переклад”, – зазначила Суслова.
Представник омбудсмана пояснила, що родичі дітей, яких забрали європейські соціальні служби, мають обов’язково звернутися до консульського відділу та поінформувати їх, також вони можуть звернутися до Офісу уповноваженого з прав людини.
Кожен із нас щодня бачить невтішні офіційні цифри – скільки дітей із країни виїхали, скількох депортувала Росія, скільки, на превеликий жаль, загинули або поранені фізично внаслідок нелюдських дій сусідньої держави-агресора. І кожен із нас розуміє, що це тільки офіційні цифри. Як і те, що психологічно поранена вся країна, а діти – одна з найуразливіших категорій. Про те, як на маленьких українців вплинула війна, а головне, про те, як їх підтримати просто зараз і допомогти надалі перейти все-таки до посттравматичного зростання, а не підштовхнути в безодню й відкату в розвитку читайте в статті Алли Котляр Недоспівана колискова, але не зруйноване майбутнє.
