Олігарх Костянтин Малофєєв та колишній розвідник Ігор Гіркін виконують місію з відновлення імперської слави Росії. Для цього їм потрібно знищити Україну.
2 лютого у федеральному суді Манхеттена окружний суддя Пол Гардефе ухвалив рішення про конфіскацію 5,4 мільйона доларів, що належать російському бізнесмену Костянтину Малофєєву, який перебуває під санкціями. Це рішення може стати прецедентом і відкрити шлях для коштів, які допоможуть відновити зруйновану війною Україну.
Малофєєв та його колишній директор з питань безпеки Ігор Гіркін відіграли вирішальну роль в анексії Криму Росією у 2014 році. Сьогодні кожен з них плекає ідею про те, що Росією править такий собі цар останнього дня.
Перший етап анексії
Наприкінці лютого 2014 року Кримський півострів був відрізаний від повітряного сполучення із зовнішнім світом. Жодному літаку, окрім тих, що належали військовим Російської Федерації, не було дозволено приземлятися.
О 9:30 ранку в п’ятницю, 28 лютого, жіночий голос у приймальні директора “КримАероРуху”, авіаційної компанії, відповідальної за управління повітряним рухом, повідомив, що все керівництво компанії відсутнє на роботі.
“Їх просто немає”, – сказав голос у слухавці.
Через півгодини я приїхав в аеропорт, щоб переконатися в цьому на власні очі. На той момент диспетчерська вежа вже була повна чоловіків у військовій формі та балаклавах, що приховували їхні обличчя. З ними був чоловік у цивільному одязі, на рукаві якого висіла георгіївська стрічка – знак проросійських бойовиків. Це був співробітник російської військової розвідки під прикриттям.
За його власним визнанням, Ігор Гіркін – також відомий під псевдонімом Стрєлков, або “стрілок” – керував тими, хто блокував доступ на півострів того ранку. Гіркін був начальником охорони російського олігарха Костянтина Малофєєва.
Олігарх, який стоїть за окупацією Криму
За місяць до цих подій, 30 січня 2014 року, посеред сильної хуртовини, літак з Малофєєвим приземлився в Криму.
На ньому також прилетіли кілька представників спецслужб, включаючи Гіркіна, і група московських політиків у супроводі кількох грецьких ченців з одного з монастирів на Афоні.
“Раптом пілот вийшов з кабіни, перехрестився, отримав благословення… і ми приземлилися! А коли ми відкрили двері літака, здійнявся такий вітер, що шапки здуло”, – згадував Малофєєв в інтерв’ю ВВС.
За кілька місяців до цього в Криму почалися розмови про майбутній перерозподіл ролей у владі серед місцевих еліт.
Кілька агентів російських спецслужб підготували ґрунт для військового вторгнення. Люди без посвідчень курсували між різними політичними угрупованнями, відбираючи їхніх лояльних прихильників.
Повільно і обережно машина російської спецслужби розгорнула розвідувально-диверсійну операцію з підготовки до вторгнення.
Гіркін став начальником охорони Костянтина Малофєєва – одного з найблискучіших рейдерів сучасної Росії, вплив якого поширювався далеко за її межі.
Дві голови одного орла
У 2014 році, в той самий час, коли директор служби безпеки Малофєєва займався позасудовими розправами на українському Донбасі, представники LIC 33 (Louvrier Investment Company) в Болгарії оголосили про купівлю місцевих активів, які з точки зору сучасної гібридної війни можна віднести до категорії “стратегічних”.
Серед компаній, які потрапили під російський контроль, – провідний телекомунікаційний оператор країни та найбільша болгарська телерадіокомпанія. За даними Louvrier Investment, всі ці активи були придбані за один євро.
Російсько-бельгійський бізнесмен П’єр Луврієр, власник LIC 33, не приховував своїх зв’язків з Малофєєвим, позуючи з директором своєї служби безпеки на фото.
Через кілька років, приблизно в той самий час, коли голландська прокуратура завершить розслідування організованої Росією атаки на Донбасі, в результаті якої було збито пасажирський літак MH-17, сам Малофєєв стане фігурантом справи про відмивання грошей у Болгарії, де його пов’язували з головою місцевого проросійського руху, якого звинувачували у шпигунстві на користь Москви. В результаті Малофєєву заборонили в’їзд до Болгарії на 10 років.
Інтереси Малофєєва виходять далеко за межі номінально православних країн Чорноморського басейну. Фонди, пов’язані з Малофєєвим, діють в Африці, де Росія намагається отримати доступ до мінеральних ресурсів і де Росія продає близько половини своєї загальної частки експортованої зброї.
Крім зброї, Володимир Путін заявляє, що Росія хоче збільшити свою присутність на місцевих ринках сільськогосподарської продукції, літаків і фармацевтичних препаратів. Для африканських політиків Малофєєв був головним супутником Путіна на саміті в Сочі, Росія.
“Православний олігарх”, як іноді називають Малофєєва, також був причетний до численних російських справ, пов’язаних з маніпуляціями з цінними паперами, створенням і пограбуванням криптовалютної біржі та організацією другої за величиною в Росії фабрики тролів, яка займалася поширенням фейкових новин.
Російські повітряні священики
Вранці 12 квітня 2014 року озброєні люди в балаклавах і камуфляжі, куплені на гроші Малофєєва, оточили відділок міліції Слов’янська на Донбасі. Вони принесли шини та дошки, щоб побудувати барикади. Вони також вивісили на будівлі російський триколор.
Одним з двох ключових осіб, які підтримували Гіркіна під час його турне на Донбасі, був Малофєєв. “Новая газета” описує Малофєєва як “православного російського бізнесмена, власника телеканалу “Царьград”, який входить до кола Сергія Глазьєва”. Глазьєв був радником російського президента з питань “регіональної економічної інтеграції”.
“Озброєні бойовики зібралися за межами міста, – розповіла мер Слов’янська Неля Штепа. “Після цього, за домовленістю з нашим православним батюшкою, отцем Віталієм, вони розмістилися в його православному центрі… Близько 150 повністю озброєних людей вийшли з цього православного центру і приєдналися до 300 осіб, запрошених отцем Віталієм – колишнім ветераном війни в Афганістані, які приєдналися до цих повстанців. Цим 300 чоловікам бойовики дали повну владу, і сьогодні вони роблять у місті все, що їм заманеться”.
Крім православного центру, про який повідомила міська голова, базовим табором для тих, хто брав участь у збройному захопленні міста, за словами мешканців Слов’янська, став також Святогірський печерний монастир.
“Моя особиста охорона складалася з духовних синів, ченців та ієромонахів Святогірської лаври. Повністю. До останнього чоловіка”, – стверджував Гіркін роками пізніше.
Згідно з джерелами, пізніше підтвердженими, православний Святогірський монастир використовувався як прихована казарма для проникнення російських агентів під виглядом ченців.
Монастир став одним із центрів активної підтримки російських військ на південному сході України.
Кілька років по тому Радіо Свобода оприлюднило фрагмент розмови між двома людьми, чиї голоси нерозрізнено схожі на голоси Малофєєва і Гіркіна. У цій розмові йшлося про інший теракт, організований за участі росіян, який стався влітку 2014 року.
“З’єднайте мене зі Стрєлковим [він же Гіркін], терміново”, – сказав голос, схожий на голос Малофєєва.
“Алло, Костянтине Валерійовичу!” Гіркін відповідає: “Противник відступає на всіх напрямках з великими втратами. Костянтине Валерійовичу, зі свого боку прошу уточнити, кого ми вбили…”
“Я можу дати тільки офіційну інформацію, що це керівник Українського антитерористичного центру”. відповів Малофєєв. “Значить, ви поцілили в потрібну людину”.
Після того, як Гіркін подякував йому, Малофєєв сказав: “До побачення! І ще хочу сказати, що ви гарно відсвяткували Вербну неділю”.
“Старався, як міг! Дякую!” – відповів Гіркін.
Через кілька місяців після подій у Слов’янську я був присутній на недільній службі в одній з місцевих церков міста з прихованою камерою, щоб зняти проповідь місцевого священика, який приймав Гіркіна і його людей за кілька місяців до цього. Він проповідував проти мусульман, які “донині перерізають християнам горлянки, як вівцям”, і проти “католиків, цих нечистих антихристів”, які “завдають нам страждань” і підривають “єдину владу”.
Югославська війна як випробувальний полігон
Влітку 1992 року російські військові, ініціювавши добровольчий рух на захист своїх “православних братів”, також з’явилися на Балканах. Серед цих солдатів був і Ігор Гіркін, тоді ще нікому невідомий.
“Я бачив Гіркіна недалеко від міста Зениця, якщо бути точним, біля села Жепче, – розповідав німецький військовий кореспондент Йоганнес фон Донаньї.
“Ця група росіян, за всіма ознаками, виконувала іншу місію, ніж сербські солдати. Моє джерело говорило про цю групу як про розвідувальну місію радянського зразка”, – додав фон Донаньї.
Роками пізніше, коли Гіркін з’явився в Україні, боснійське видання Klix опублікувало фотографії, що стосуються того ж періоду.
Повідомлялося, що Гіркін перебував у районі Вишеграда під час масового вбивства кількох тисяч мусульман. Пізніше він згадував у своєму “Боснійському щоденнику”, що приїхав до Боснії боротися з “мусульманськими дикунами”, тому що відчував себе зобов’язаним стати на бік православних.
З часу перебування в Боснії уявлення Гіркіна про православ’я і монархію поступово перетворилися на жорстку ідеологію, що поставило його в один ряд з безліччю російських ультранаціоналістів і дозволило йому напрочуд вільно критикувати російську армію і навіть Путіна в нинішній війні проти України.
Бек-офіс монарха
Костянтин Малофєєв, який організував перекидання Гіркіна на Донбас, також причетний до проекту відродження російського самодержавства.
“Тільки імперія на чолі з монархом, царем, помазаником Божим може бути реальним гарантом суверенітету Росії”, – заявив Малофєєв на засіданні Товариства розвитку російського історичного просвітництва “Двуглавый орел”.
Як повідомляє Радіо Свобода, учасники установчих зборів цієї організації “висловили надію, що ці вибори будуть останніми, і що до 2024 року в Росії буде відновлена наша національна монархічна форма правління”.
Про місію двоголового орла, опубліковану в той час в одній з проурядових газет на Північному Кавказі, стверджується в статті про місію двоголового орла: “Двоголовий орел” об’єднує прихильників реабілітації російської монархії, які називають себе православними імперіалістами.
У Москві “Двоголовий орел” зареєстрований за тією ж адресою, що й Російський інститут стратегічних досліджень (РІСД). До 2009 року РІСД де-факто був частиною російської ФСБ. Його очолював відставний генерал зовнішньої розвідки.
Протягом багатьох років РІСД брав участь у численних проектах за кордоном, включаючи підписання меморандуму про взаєморозуміння з інститутом у Греції, заснованим грецьким міністром оборони, який після вечірки в готелі “Царьград”, що належав Малофєєву, почав чинити опір розширенню НАТО на Східну Європу.
Агентство Reuters навіть виявило втручання РІСД в американські президентські вибори 2016 року, які привели до влади Дональда Трампа.
Засновником РІСД, згідно з інформацією на його сайті, є Володимир Путін.
