Тимчасовий прихисток для українців в Європі.
Українцям за кордоном варто пам’ятати: сподіватися лише на соціальну допомогу – хибний шлях. Про це інформують Економічні Новини із посиланням на ТСН.
За місяць після початку великої війни Анна з Кривого Рогу разом з дітьми вирішила їхати з України. Людмилі з Харкова, щоб ухвалити таке рішення, вистачило кілька днів: “Дуже сильно бомбили, було гучно і страшно, ми сиділи з моїм 5-річним сином у підвалі. Десь на 10-й день я зрозуміла, що я так більше не можу, що мій син спить одягнений, живе під землею – це ненормально! і я наважилася їхати”.
Людмила, яка до 2022-го жодного разу не була за кордоном, з березня обʼїхала пів Європи. Змінила сім міст, пробувала знайти прихисток в Іспанії, але врешті решт опинилася в Ісландії. Анна та її діти після важкої дороги залишилися в Німеччині. “Коли ми приїхали сюди, нас звинувачували, що ми надто гарно одягнені, в усьому брендовому. І я казала, що я не від бідності тікала, а від війни”. Перш за все, варто зрозуміти, чи хочете ви бути біженцем.
“Біженство – це назавжди. І воно обмежує. Біженство не дозволяє, наприклад, повертатися в ту країну, з якої ви виїхали, – акцентує увагу Андрій Приходько, адвокат та експерт з міжнародного міграційного права. – Якщо ви обираєте статус біженця, в вас немає права вибору країни, а є право першого перетину. Тобто, якщо ви, наприклад, потрапили з України в Польщу, проїхали її транзитом, приїхали в Німеччину і хочете податися на біженство, закон вам не дозволить. Якщо перетнули кордон в Польщі, маєте отримати біженство там”.
А тому більшість українців у Європі оформлюють так званий тимчасовий прихисток. “Прихисток – це нова спрощена процедура для українців, тимчасовий прихисток отримується швидко, в залежності від нацзаконодавства, – пояснює Андрій Приходько. – ЄС наділив кожну країну правом врегульовувати це самостійно, але в цілому ця процедура нетривала”. Так само, як і статус біженця, тимчасовий прихисток дає право перебувати на території іншої країни до кінця війни. Але, водночас, не ставить жорстких рамок перебування.
“Все робиться швидко, займає годину-дві, – розповідає Людмила про свій досвід в Іспанії. – Тимчасовий захист дає тобі право працювати, жити тут півтора року або до кінця війни. За місяць ти отримуєш ТІА – це наче паспорт”. Тимчасовий прихисток дозволяє українцям мати майже ті самі права, що мають мешканці країни, яка їх прихистила – у тому числі право на працю, навчання дітей, соціальне та медичне забезпечення. “Влада Німеччини зробила для нас дуже багато, бо ми маємо всі пільги, які мають місцеві, навіть страхування”, – зазначає Анна. Також цей статус дає можливість отримувати соціальні виплати.
“В кожній країні своя процедура. Загалом, ви маєте подавати заяву, що потребуєте соціальних виплат, і в кожній країні вони різні”, – каже Андрій Приходько. “Аби отримати соціальні виплати в Німеччині, ми мали спочатку оформитися по 24 параграфу (процедура отримання тимчасового захисту – прим. авт.), зареєструватися в джобцентрі, і лише потім нам нарахували певну суму, – ділиться досвідом Анна. – На дорослу людину це 449 євро, дитина до 17 років – 340 з копійками, на молодшого отримую близько 320 євро на місяць”.
Кожна країна сама визначає суму соціальної допомоги. У Чехії це близько 200 євро на дорослу людину, але отримувати їх можна не більше шести разів. Латвія виділяє на одного дорослого разову допомогу: 270 євро на дорослого та 190 євро на кожну дитину. А також щомісячні виплати – 109 євро на дорослого та 76 на дитину. В Естонії можна отримати 150 євро на першого члена родини і по 120 євро на кожного наступного. На неповнолітніх дітей виділяють 180 євро.
Одні з найнижчих виплат у Словаччині: 80 євро на дорослого і 60 на кожну дитину. Щоправда, на дитину до 3-х років можна отримати близько 160 євро. В Ірландії допомогу дають раз на тиждень – 260 євро на дорослого, який старший за 25 років, і 140 євро на дитину. Якщо під опікою у такої людини перебувають інші, додатково можна отримати ще 138 євро на дорослого, 40 євро на дитину до 12-ти років, 48 євро на дитину, старшу 12-ти років. Люди у віці 18-25 можуть претендувати на 118 євро допомоги.
У Франції виплати залежать від складу сім’ї. Самотня людина отримує приблизно 240 євро на місяць, якщо у родині двоє людей, то разом вони отримують 306 євро. А родина з трьох осіб матиме допомогу у розмірі 408 євро на місяць. Проте, допомогу від держави, що надала прихисток, можуть отримати далеко не всі. Лише ті, кого соціальні служби визнають малозабезпеченими. “Одному нашому клієнтові, в якого була преміальна картка банку з кредитним лімітом у півмільйона гривень, відмовили через те, що побачили статус карти і те, що він може користуватися цими кредитними коштами. Так і зазначили: особа не довела потреби в соціальній підтримці, – зауважує адвокат. – Якщо бачать, що людина забезпечена, має дороге авто, дорогий одяг, прикраси, так само можуть відмовити в соціальному забезпеченні”.
Окрім державних програм підтримки, в країнах Євросоюзу діють програми багатьох гуманітарних фондів. Утім, перш ніж долучитись до них, варто добре ознайомитись з усіма умовами та правилами. Опинившись в Іспанії, Людмила радо прийняла допомогу від Червоного Хреста: “Червоний Хрест має трьохетапну програму. Нульовий етап – це коли ти просто живеш, намагаєшся звикнути, вони надають житло, їжу, засоби гігієни, але жодних грошей ти не отримуєш. Потім перший етап, коли ти маєш вчити мову, я тоді отримувала 50 євро на їжу та витрати, але вони тобі вже не допомагають, ти сам шукаєш роботу”. Згодом виявилось, що за правилами програми організація може самостійно змінювати місце проживання українців. Змінивши за півроку шість міст, Людмила та її син поїхали до Ісландії. І врешті вирішили залишитись там.
“180 тисяч крон – це приблизно 1300 євро, на дитину вони сплачують раз на три місяці. Здається, що це багато, але, враховуючи тутешні ціни, це вже й не так багато, це десь прожитковий мінімум. Я маю 15 тисяч крон, це десь 80 євро. На мене та на Мішу на тиждень вистачає”. Анна підтверджує, що життя в Європі стабільне, але дороге: “В Німеччині зі своїх соцвиплат я сплачую за світло, інтернет, ще малий ходить у футбольну секцію, також купуємо проїзні квитки, це 27.50 євро на місяць на кожного члена родини – тож, на проїзд йде в нас 100 євро на місяць. А на продукти на тиждень йде десь 300-350 євро”.
Ще одна стаття витрат – житло. У кожній країні системи забезпечення житлом діють по-своєму. “Директива зобов’язує всі країни забезпечити житлом всіх біженців, але реалізовано це право по-різному, – розповідає деталі адвокат Андрій Приходько. – Наприклад, в Польщі є приміщення соціальні, де українці можуть жити безкоштовно”.
“Умови оренди квартири для моєї родини – це надання кауціону, завдатку за квартиру в розмірі 1200 євро за трьох, – ділиться Анна досвідом отримання житла в Німеччині. – А ще джобцентр має дати дозвіл, що вони сплатять кауціон за мене як надання кредиту. А я віддаватиму їм цей кауціон протягом року”.
Державні програми у багатьох країнах компенсують оренду житла повністю або частково, але шукати квартири доводиться самотужки. Найдорожче квартира буде обходитись у Женеві, Лондоні, Парижі, Берліні, Дубліні та Амстердамі – однокімнатні квартири там здаються за ціною від 1500 євро на місяць.
Найдешевша оренда в Чехії, Македонії, Румунії, Туреччині та Польщі – в середньому від 300 євро на місяць.
“Рейкʼявік сам по собі маленький, тут не так багато житла, дуже високі ціни, для нас найкращий варіант – кооперуватися по 2-3 родини та винаймати трикімнатну квартиру на всіх”, – розповідає Людмила про свій досвід.
Саме тому перше, що робить більшість українців, опиняючись в чужій країні, шукає роботу. Це звичка, яка з початку війни шокувала європейців. “Українці, які працюють в Польщі, сплатили податків фактично на ту суму, яку Польща передала в Україну як фінансову допомогу для держави”, – каже Андрій Приходько.
“Вони бачать в нас робочу силу, – стверджує Анна. – Вони раді, що ми приїхали, і було дуже багато пропозицій про роботу покоївкою, або доглядати за хворими. Це було трохи несподівано і навіть дискомфортно”. “Середньомісячна зарплата в Польщі, якщо я не помиляюся, близько 800 євро. Тобто, якщо людина йде працювати на найпростішу роботу, близько 800 євро вона зможе заробляти в місяць”, – припускає Андрій Приходько.
Українцям за кордоном варто пам’ятати: сподіватися лише на соціальну допомогу – хибний шлях. “Вас ставлять на облік і вам будуть пропонувати роботу, – зауважує адвокат. – Якщо ви будете відмовлятися від цієї роботи, на певному етапі вам призупинять соціальні виплати”. Їхати чи залишатися – особистий вибір кожного. Але якщо ви вирішили поїхати – експерти радять таке:
– познайомитись із законодавством обраної країни;
– поговорити з людьми, які вже пройшли цей шлях;
– звернутися до діаспори – українці за кордоном радо допомагають одне одному.
