Як в утробі матері, так і після народження діти роблять рухи, які називаються «стусанами». Поки що здавалося, що ці рухи не мають конкретної мети, але останні дослідження японських вчених показують, що все навпаки. Вони досліджували взаємодію нервової та м’язової систем маленьких дітей і виявили, що ці рухи виконують дуже важливе завдання – вони допомагають дітям навчитися контролювати власне тіло.
Немовлята ще в утробі матері та після народження регулярно виконують різноманітні рухи, відомі як «стукання». Були знайдені різні пояснення цих рухів, особливо тих, що відчуваються під час вагітності, але вони не були ретельно досліджені. Вчені з Токійського університету повідомили, що їм вперше вдалося визначити, чому маленькі діти «брикаються» і який сенс цих рухів. Результати свого дослідження вони опублікували в науковому журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS), про це пишуть Економічні Новини.
Дослідники з Токійського університету вперше детально зафіксували за допомогою комп’ютера рухи 12 здорових новонароджених (віком менше ніж 10 днів) і 10 немовлят (віком близько 3 місяців). Потім вони розробили точну комп’ютерну модель м’язів і скелетів дітей, щоб вивчити їх специфічну діяльність. Таким чином дослідники змогли поглянути на зв’язок між м’язами та органами чуття немовлят незадовго до та незабаром після народження.
Попередні дослідження визначили поведінку деяких дітей як рухи, характерні для конкретних завдань, наприклад ходьба або досягнення до чогось. Висновки японських вчених, тим часом підтверджують теорію про те, що немовлята також покращують свої навички сенсорно-моторної координації, тобто сенсомоторні навички, завдяки рухам, які не мають чіткої мети й не пов’язані з жодним завданням. Іншими словами, спонтанні рухи, які, здавалося б, «не мають певної мети», насправді мають важливу мету: вони допомагають дітям навчитися контролювати своє тіло.
«Вважалось, що розвиток сенсомоторних навичок залежить від повторюваних сенсомоторних взаємодій, а це означає, що чим частіше ви виконуєте ту саму дію, тим більша ймовірність, що ви її навчитеся і запам’ятаєте», — сказав один з авторів дослідження Хосінорі Канадзава з Токійського університету.
Проте, додав він, результати нещодавніх досліджень «свідчать про те, що немовлята розвивають власну сенсомоторну систему на основі дослідницької поведінки (не задовольняючи жодної конкретної потреби, окрім когнітивної — ред.) або цікавості, тому вони не просто повторюють ту саму дію, а весь їх спектр». З цього приводу японські дослідники встановили зв’язок між ранніми спонтанними рухами дітей і спонтанною активністю їхніх нейронів, відповідальних за контроль окремих м’язів.
