Грузинський народ все ще зберігає гіркі спогади про вторгнення Путіна у 2008 році. Але зараз, якщо пройтися вулицями Тбілісі, то всюди можна почути російськомовних. Це, м'яко кажучи, зовсім не радує грузинів.
Ще до того, як 21 вересня президент Володимир Путін оголосив про мобілізацію додаткових військ, Грузія була другою за популярністю країною (після Туреччини) для російських втікачів; близько 50 000 прибули до кавказької країни з того часу, як Москва розпочала війну проти України. Наприкінці вересня цей потік тільки прискорився, і кілометрові черги автомобілів вишикувалися в напрямку гірського прикордонного пункту пропуску Верхній Ларс. Про це пишуть Економічні новини з посиланням на Politico.
Для грузинів конфлікт в Україні відроджує болючі спогади про власний досвід російського вторгнення у 2008 році. Це означає, що багато хто з них мало симпатизує прибульцям, оскільки багато хто підозрює їх у тому, що вони все ще підтримують війну Путіна, але просто не хочуть воювати.
Графіті, намальоване чорною фарбою, на стіні бару “Дедаена” в Тбілісі проголошує: “Російський військовий корабель, йди на х*й”, на знак шани демонстративній відмові українських підрозділів здати острів Зміїний у Чорному морі.
QR-код на вході до бару перенаправляє російських відвідувачів на веб-сайт, де їх просять заповнити “візову форму”, розроблену спеціально для них. Їх не пустять випити, якщо вони не підтвердять, що, серед іншого, не голосували за Путіна, що Росія окупувала грузинські території, що Крим є українським, і що вони зичать перемоги Україні.
Дата Лапаурі, засновник бару “Дедаена”, сказав, що не вважає себе зобов’язаним робити так, щоб росіяни відчували себе як вдома, додавши, що бар запровадив “візи” через те, що російські відвідувачі не вміють себе поводити і зневажливо вимагають, щоб їх обслуговували російською мовою і платили в рублях.
“Багато хто був агресивно налаштований, половина з них відмовлялася заходити, побачивши список. Але ми повинні знати, що гості, яких ми обслуговуємо, не є нашими ворогами, що вони визнають нашу територіальну цілісність”, – сказав він.
“Візи” викликали обурення серед росіян, і бар отримав численні погрози в Інтернеті, включаючи попередження про те, що заклад буде спалено через його начебто “дискримінаційну” політику.
Політика і ціни
Після оголошення Путіним війни багато грузинів на знак солідарності вивісили український прапор. Дехто навіть вивісив синьо-жовтий стяг у ліфтах житлових будинків. Вибухнув гнів, коли камери відеоспостереження показали, що російські громадяни таємно зривають їх.
Розчарування грузинів лише зросло, коли нібито російський користувач популярного каналу в Telegram запитав – здавалося б, без іронії! – чи можна перетнути кордон з про-військовим символом “Z”, розміщеним на лобовому склі. Інший користувач попередив: “За таку символіку тут є велика ймовірність отримати по обличчю”.
Як тільки було оголошено про мобілізацію, протягом тижня через КПП “Верхній Ларс” пройшло понад 50 000 росіян. Близько 35 000 виїхали з Грузії за той же період.
Для грузинів, які виступають проти напливу росіян, справа не лише в політиці – це також питання “хліба і видовищ”, яке спричиняє стрімке зростання орендної плати та цін на продукти харчування.
Лаша Нонікашвілі – один з багатьох студентів, які були змушені переїхати через зростання орендної плати. Півтора року він жив у квартирі неподалік від університету та роботи, сплачуючи 750 ларі (280 євро). Але коли почали приїжджати росіяни, його орендодавець підняв орендну плату.
“Вона зажадала, щоб я платив 1300 ларі (480 євро), що, за її словами, було знижкою для мене, тому що інші платили більше”, – сказав він. Зрештою, йому довелося з’їхати і задовольнитися квартирою без меблів.
Нещодавнє опитування щодо втечі росіян показало, що саме “молоді, освічені та заможні” росіяни втекли з країни, коли почалася війна. Однак інформації про новоприбулих, які втекли після того, як Путін оголосив мобілізацію, дуже мало. Багато хто в Грузії занепокоєний тим, що вони стануть економічним тягарем.
За даними IDFI, неурядової організації, що базується в Тбілісі, понад 60 000 російських громадян мають активні банківські рахунки в Грузії. Понад 45 000 з них були відкриті після початку війни.
“Вони, безумовно, зіграли свою роль у сприянні інфляції, оскільки зростаючий попит призводить до зростання цін. З іншого боку, вони мали і позитивний економічний ефект. Є певне економічне зростання, яке можна віднести на їх рахунок, але це буде лише тимчасовим”, – сказав Гога Тушурашвілі, керівник відділу досліджень IDFI.
Прикордонні розчарування
Грузія в односторонньому порядку скасувала візовий режим з Росією в 2012 році, намагаючись стимулювати туризм, тому росіяни можуть легко в’їжджати і залишатися в країні до року.
Багато грузинів, однак, зараз вимагають перегляду цієї політики. Деякі кажуть, що візовий режим має бути відновлений, тоді як інші хочуть, щоб кордони взагалі були закриті.
Опитування, проведене в березні на замовлення незалежної дослідницької організації “Кавказькі дослідницькі ресурсні центри”, показало, що 66 відсотків грузинів виступають за запровадження візового режиму для росіян. Кілька опозиційних груп також закликали грузинський уряд переглянути безвізову політику, але безрезультатно.
7 вересня близько 200 грузинів зібралися на центральному проспекті Руставелі в Тбілісі, щоб вимагати від уряду закрити кордон для росіян і закликали натовп розтоптати портрет Путіна. Багато хто так і зробив.
Ані Кавтарадзе, яка була співорганізатором демонстрації, сказала, що вона занепокоєна питанням безпеки, оскільки так багато новоприбулих є молодими російськими чоловіками, придатними до військової служби. Вона бачить у них людей, “які втекли від режиму лише тоді, коли це торкнулося їх особисто – не раніше”.
“Вони повинні були залишитися там і розібратися з цим. Якби вони це зробили, їм не потрібно було б тікати зараз. Ця країна, 20 відсотків якої вони окупували, не повинна ставати для них притулком. Я відчуваю моральну відповідальність не перед росіянами, а перед тими, кого вони вбили і хто загинув, захищаючи нас”, – сказала вона.
Однією з головних перешкод для тих, хто хоче посилення візового режиму, є те, що уряд Грузії, яким керує партія “Грузинська мрія”, заснована колишнім прем’єр-міністром Бідзіною Іванішвілі, вважається тісно пов’язаним з Кремлем. Він заборонив доступ до країни критикам режиму Кремля.
Це створює викривлену ситуацію, коли численним опонентам Путіна важче потрапити до Грузії, ніж ухильникам націоналістичного спрямування, які переховуються від призову до армії.
“Ми мали б відкрити кордон для тих, кого переслідує тоталітарний режим Росії, або для тих, хто просить притулку відповідно до міжнародних конвенцій. Але відбувається зовсім протилежне: Кордон закритий для політичних біженців, а не для звичайних ухильників або тих, хто не захотів відмовитися від комфорту і втік, щоб уникнути санкцій”, – сказав Іраклій Хвадагіані, історик.
Боротьба з Путіним
Це не означає, що всі росіяни вважають Грузію негостинною.
Знук Занузок, 35-річний москвич, який вирішив виїхати з Росії, щоб уникнути призову до армії, точно не відчув поганого ставлення до себе. “Грузини – як кошенята. Вони такі привітні. Коли вони висловлюють своє невдоволення через минуле, вони роблять це без агресії”, – сказав він.
Не маючи найближчих планів на майбутнє, він хоче знайти роботу і заробити трохи грошей в Тбілісі, перш ніж знову вирушити в дорогу.
Інші громадяни Росії сказали, що грузини повинні усвідомити, що боротися з путінським режимом практично неможливо.
33-річний ЛГБТК+ активіст, який попросив не називати його імені, сказав, що Росія зареєструвала його як іноземного агента. Він втік до Грузії, коли отримав повідомлення від російської прокуратури про те, що вони розслідують його справу за сфабрикованими звинуваченнями.
“Це так важко, коли ти пов’язаний з країною-агресором, коли тобі кажуть, що ти нічого не робиш, щоб зупинити це. Я відчуваю величезну провину, знаючи, що 15 років працював, допомагав людям, намагався щось змінити, і все одно – це відбувається”, – сказав він.
Він розуміє, чому деякі грузини вимагають закриття кордону для росіян, оскільки багато його співвітчизників ніколи не виступали проти режиму. Але, за його словами, є також багато тих, хто даремно це робив.
“Якщо Грузія закриє кордони, мені нікуди буде тікати. Принаймні, звідси я можу чимось допомогти людям. Якщо я поїду до Росії, мене заарештують. Я краще помру, тому що найгірше, що може статися з тобою – це опинитися в російській в’язниці”, – сказав він.
Він додав, що багато росіян, які приїжджають, мало знають про місцеві особливості та історію російської агресії проти Грузії. “Ми дуже вдячні Грузії за те, що вона дозволила нам бути в безпеці, незважаючи на те, що Росія зробила з Грузією”, – сказав він.
Єгор Єремеєв – ІТ-спеціаліст з Росії. Він розповів, що покинув свою країну у 2021 році після того, як російський уряд почав придушувати протестний рух Олексія Навального, опозиційного лідера, який був отруєний нервово-паралітичною речовиною “Новачок” у 2020 році і наразі перебуває у в’язниці.
Коли Росія напала на Україну, він вже був у Тбілісі. Він був співзасновником організації “Допомога при виїзді”, яка надає підтримку українцям в евакуації до безпечних місць.
Пройшовши свій шлях протесту в Росії, він стверджує, що російський народ не може нести відповідальність за те, що він не може зупинити Путіна, оскільки живе в умовах диктатури. Він вважає, що режиму може кинути виклик лише номенклатура, елітна група впливових людей, які займають високі посади.
“Російський народ – це в’язні. На жаль, в Росії добре працює репресивна машина. Я брав участь у протестних рухах з 2011 року, і протести закінчувалися лише ув’язненнями”, – сказав він. “Якщо хтось і може усунути Путіна, то це номенклатура, тому нам потрібно тиснути на номенклатуру”.
