П'ятнична промова президента Росії Володимира Путіна, в якій він оголосив про анексію чотирьох українських областей, була, ймовірно, найбільш резонансною за майже 23 роки його перебування при владі. Але замість гучного заклику відновити російську велич, що він явно мав на меті, це звернення виглядало як хвастливість і флібустьєрство лідера, який намагається відновити контроль — над своєю війною та своєю країною.
Проголосивши найбільше військове захоплення території з часів Другої світової війни, Путін не залишив жодного шансу для виходу з війни в Україні, наражаючи Росію і себе самого на смертельну небезпеку. Це створює серйозний ризик ескалації і перспективу нової, більш небезпечної фази конфлікту, про що Путін чітко дав зрозуміти, не лише з Україною, але й зі Сполученими Штатами та іншими західними союзниками Києва. Про це пишуть Економічні новини з посиланням на The Washington Post.
Оскільки російська громадськість дедалі більше занепокоєна оголошенням Путіним військової мобілізації, ця промова є спробую відновити падаючу внутрішню підтримку війни, оскільки він вимагає, щоб більше росіян відправляли своїх близьких воювати і ризикувати життям в Україні.
Виступаючи, Путін виголосив чергову заплутану, сповнену обурення діалектику, наповнену історичними алюзіями, накинувся на те, що він назвав хижим, злочинним, брехливим неоколоніальним Заходом, який прагне домінувати і знищити Росію. Довгий час він взагалі не згадував про Україну, але спрямовував всю свою отруту на Сполучені Штати.
“Захід хоче бачити нас колонією, натовпом бездушних рабів”, – сказав він у довгому і агресивному звинуваченні ворогів Росії.
Але далеко не очевидно, що пересічні росіяни розглядають ці нібито західні колонізаційні зусилля як явну і теперішню небезпеку для якості їхнього життя, або що вони розглядають “возз’єднання” з Донецькою, Луганською, Херсонською і Запорізькою областями як мету, за яку повинні вмирати їхні сини, чоловіки і брати.
Жителі чотирьох українських областей “стають нашими громадянами. Назавжди”, – оголосив Путін.
“Це невід’ємне право людей. Воно засноване на історичній єдності, в ім’я якої перемагали покоління наших предків, тих, хто від витоків давньої Русі протягом століть створював і захищав Росію”, – сказав він, виступаючи в позолоченому Георгіївському залі Великого Кремлівського палацу.
Рішення Путіна анексувати більше українських територій стало результатом низки поразок у його політиці щодо України.
Протягом десятиліть він хотів встановити прокремлівський режим, але українці повстали проти маріонеток Москви. Йому не вдалося захопити Київ і повалити уряд Президента Володимира Зеленського. І він навіть не зміг окупувати весь східний регіон України – Донбас.
Всі ці невдачі посіяли в російському суспільстві, в тому числі серед його еліти, сумніви в тому, що Росія взагалі здатна перемогти в Україні.
Російські політики, пропагандисти і прокремлівські зовнішньополітичні аналітики наполягають на тому, що Росія не може і не програє. Але навіть після його виступу цілі Путіна залишилися розмитими.
Чи було це метою формування нового світового порядку? Чи просто захопити Донецьк? Врятувати українців на сході від того, що він безпідставно назвав “геноцидом”? Забезпечити “сухопутний міст” до Криму? Чи врятувати Росію від якоїсь майбутньої екзистенціальної загрози з боку хижого Заходу?
Здається, ніхто, окрім Путіна, відповіді на ці питання не знає.
Путін заявив, що Росія очолює “визвольний, антиколоніальний рух” за створення “справедливого і вільного” світу, і з презирством говорив про необхідність врятувати Росію від західної “деградації”, маючи на увазі визнання небінарних і трансгендерних людей і “жахливі експерименти”, спрямовані на калічення дитячих душ.
“Чи хочемо ми, щоб дітям з початкової школи нав’язували речі, які ведуть до деградації і вимирання?” – запитав він. “Ми хочемо, щоб їх вчили, що замість чоловіків і жінок нібито існують якісь інші статі, щоб їм пропонували робити операції зі зміни статі? Для нас це неприйнятно”.
Він дав зрозуміти, що українські контратаки з метою повернення території будуть розглядатися як напад на саму Росію, попередивши, що Кремль буде використовувати “всі засоби, які є в нашому розпорядженні” для захисту анексованих територій, що передвіщає ймовірність нової ескалації.
Прихильники жорсткої лінії закликали до руйнівних ударів по цивільній інфраструктурі, такій як дамби і залізниці. Російські офіційні особи відкрито попередили, що Росія може застосувати ядерну зброю проти України. У своїй промові Путін попередив, що Сполучені Штати “створили прецедент”, коли застосували ядерну зброю проти Японії в 1945 році.
Тетяна Станова, аналітик Фонду Карнегі, зазначила, що ескалація Путіна піднімає питання про те, чи готова російська еліта “йти до кінця” разом з ним. Багато хто не поділяє аргумент Путіна про те, що Росія стикається з екзистенційною загрозою, пише вона в аналізі.
“Нарешті, єдність російської еліти може затріщати по швах через те, чи готова Росія заплатити будь-яку ціну за перемогу над Україною”, – пише Станова.
Вибравши шлях ескалації, Путін зараз стикається з реальною загрозою поразки у війні, заснованій на хибних уявленнях і помилках розвідки, яка оголила військові слабкості країни, зробивши його політично вразливим всередині країни і ослабленим на світовій арені.
Росіяни протестують проти мобілізації, а понад 200 000 чоловіків втекли з країни.
Найважливіший союзник Путіна, президент Китаю Сі Цзіньпін, поставив питання і висловив занепокоєння з приводу війни. Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді публічно дорікнув Путіну. А президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган, який заявляє, що Росія повинна повернути землі, захоплені після вторгнення 24 лютого, попередив у середу, що сфальсифіковане голосування в Україні, використане Москвою як привід для анексії, “приносить проблеми”.
Сі, Моді і Ердогана не можна назвати маріонетками Вашингтона. Тим часом лідери Центральної Азії, зокрема, казахстанський Касим-Жомарт Токаєв, вже давно не церемоняться з Путіним.
Деякі тріщини на фасаді російської військової могутності стали очевидними. Кремлівський пропагандист-пітбуль Володимир Соловйов поскаржився на державному телебаченні, що за останній час не було жодного російського успіху, який би затьмарив гіркоту від нещодавнього відступу Росії з Харківської області.
“Весь Захід починає насміхатися над нами”, – сказав Соловйов у відеоролику, розміщеному у Твіттері Джулією Девіс з “Російського медіа-моніторингу”.
Регіональний глава Дагестану Сергій Меліков кинув свій телефон і вилаяв місцевих чиновників за провалену мобілізацію.
Багато російських чиновників скаржаться, що не мають уявлення про те, що думає Путін, перш ніж діяти, але більшість очікує від нього подальшої ескалації, згідно з аналізом журналістів Фаріда Рустамова і Максима Товкайло.
Проголосивши анексію, Путін закрив шанс на переговори, одночасно підштовхнувши західні країни до введення нових санкцій, які прискорять ізоляцію Росії та її економічний занепад.
Загнаний у кут і ослаблений, Путін може розпочати нову, більш небезпечну фазу війни. Аналітики попереджають про зростаючий ризик застосування ядерної зброї і можливість того, що Росія може спробувати втягнути НАТО в гібридний конфлікт шляхом здійснення нападів на життєво важливі об’єкти енергетичної інфраструктури або підводні кабелі, а також шляхом посилення кібератак, дезінформації і політичного втручання.
Вибухи, що спричинили витоки у двох газопроводах “Північного потоку” на цьому тижні, викликали побоювання Заходу, що такий гібридний конфлікт вже розпочався. Путін у п’ятницю звинуватив у вибухах “англосаксів”.
Прокремлівська соціологічна компанія ФОМ повідомила, що частка росіян, які повідомили, що їхні друзі та родичі відчувають занепокоєння, підскочила після оголошення мобілізації з 35 до 69 відсотків. Опитування проводилося з 23 по 25 вересня.
Промова Путіна, однак, не принесла їм ніякої втіхи. Замість цього вона передвіщає запеклу війну із зовнішніми ворогами, яка може затягнутися на довгі роки.
Ув’язнивши всіх відомих опозиціонерів, Путін, швидше за все, відповість на російські протести ще більш жорсткими репресіями, вважають аналітики. Жахливий приклад стався в понеділок, коли поет Артем Камардін був нібито побитий і зґвалтований гантеллю поліцейськими і змушений був записати відео з принизливими вибаченнями – і все це за те, що він прочитав антивоєнний вірш і розмістив його в Інтернеті. Зараз він перебуває у в’язниці.
Оскільки політичні ризики для Путіна зростають, зростають і фінансові витрати.
Останні бюджетні показники свідчать про те, що російський уряд очікує затяжної війни зі стрімким зростанням військових витрат. Спочатку заплановані в бюджеті 3,5 трильйона рублів (58 мільярдів доларів) на цей рік, вони досягнуть 4,7 трильйона (78 мільярдів доларів), а в наступному році, за прогнозами, досягнуть 5 трильйонів (83 мільярди доларів).
“Чим далі заходить конфлікт, чим більше ресурсів режим кидає в топку війни, тим серйознішими стають внутрішньоелітні розбіжності, – пише Станова.
Це могло б не мати значення, якби всі вони все ще були переконані, що Путін переможе. Але сумніви вже з’явилися.
Західні аналітики, такі як Лоуренс Фрідман, почесний професор військових досліджень в Королівському коледжі Лондона, відкидають поширений в російських зовнішньополітичних колах аргумент, що Путін не може програти.
“Він може і вже програв”, – пише Фрідман в журналі Foreign Affairs. “Низка жахливих рішень призвела до того, що він підірвав міжнародну присутність і економічні перспективи Росії, зруйнував репутацію Російської Федерації як серйозної військової сили і зазнав поразки в найважливішій грі у своїй кар’єрі”.
