У 2019 році рекордна кількість українців вирішили позмагатися за крісло президента. Серед них як досвідчені політики, так і люди, про яких фактично нічого не відомо.
Політолог Василь Мокан відмічає той факт, що за період незалежної України це буде безпрецедентний випадок за кількістю кандидатів у президенти:
«Це перші президентські вибори, де складно спрогнозувати не те що переможця, а навіть результати першого туру. Немає двох явних фаворитів, як це було завжди раніше. Ті кандидати, які подавали свої кандидатури, маючи на меті вийти у другий тур, зараз спрямовують значні зусилля, в тому числі фінансові, людські, кадрові, на те, щоб максимально зареєструвати своїх технічних кандидатів. Вони будуть відігравати функцію делегування представників у всеможливі виборчі комісії, щоб мати там більшість. Формула така: важливо як голосують, а ще важливіше – як голоси рахують. Це актуально і сьогодні, за це ведеться велика боротьба», – вважає експерт.
Усіх кандидатів на крісло президента політолог ділить на три головних групи:
«Серед усієї палітри зареєстрованих кандидатів (я думаю, що їх буде більше 40) можна виділити три основних групи. Перша – це фаворити, до числа яких я відношу три-чотири особи. Це Тимошенко, Порошенко, Зеленський і, можливо, Гриценко. Представника «Опозиційного блоку» я не відношу до цього числа, тому що після провалу спроби об’єднатися і знайти консенсус, представники цього табору втратили шанс пройти у другий тур. Вони будуть відтягувати один у одного голоси.
Друга категорія кандидатів – це політики, які розглядають балотування як частину парламентської кампанії. Їх мета – провести на національному рівні «засвітку», розкрутити політичний бренд чи партію, яку вони представляють. Фактично зробити підготовчу роботу до парламентських виборів, щоб провести своїх соратників до парламенту. До числа таких я відношу близько 10-12 кандидатів, до 15 максимум. Це переважно загальноукраїнські відомі політики, які представляють певну політичну силу або ідуть як самовисуванці з метою розкрутки перед парламентськими виборами», – розмірковує Василь Мокан.
Експерт розповідає і про прибутковий політичний бізнес, пов’язаний із виборами:
«Третя категорія, біля 30 висуванців – це технічні кандидати, метою яких є делегування у виборчі дільниці своїх представників. Частково – це кандидати-спойлери, люди, які не будуть вести агітаційну кампанію за себе, не будуть рекламувати свою політичну партію, а будуть виключно критикувати одного з фаворитів президентської гонки з метою пониження його рейтингу. Але все ж головна їх мета – делегування представників у виборчі комісії, що на сьогоднішній день є достатньо прибутковим політичним бізнесом. Те саме стосується і багатьох громадських організацій, які акредитивувалися на спостереження за виборчим процесом. Армія спостерігачів – це також певна частина технології, яка дозволить проводити перехресний контроль з боку кандидатів-фаворитів за перебігом голосуванням і підрахунком голосів. До того ж, це люди, які матимуть право отримати протоколи з мокрими печатками», – поділився думкою політичний експерт.
