Експерти наголошують: українська політика вже давно перетворилась на великі змагання політтехнологів. У створення свого позитивного іміджу можновладці вкладають десятки мільйонів доларів. Психолог Сергій Болтівець іронізує: при грамотній подачі навіть із звичайного горобця можна зробити президента.
Про це йдеться у випуску проекту «По той бік» (щопонеділка на телеканалі ZIK).
За твердженнями експертів, в українській політиці уже давно змагаються не ідеї чи рішення, а образи окремих лідерів. У формування позитивного іміджу можновладці готові вкладати мільйони доларів. Адже для цього потрібно оплатити послуги чи не цілого десанту фахівців. Спершу за роботу беруться політтехнологи та соціологи і створюють позитивний образ слуги народу – від кінчиків волосся до кольору взуття. Тоді справа вже за фотографами і операторами, а потім починається масова реклама у ЗМІ.
«Головне – це частота і впізнаваність. Ми можемо взяти горобця чи ворону і обрати когось із них президентом. Якщо постійно показуватимемо їх по телевізору, людина просто закохається», – впевнений психолог Сергій Болтівець.
За чверть століття мода на політичні образи змінювалась кардинально. У 90-х роках у суспільства був ще аванс довіри до діячів, цінністю стала типовість людини. Яскравим прикладом такого типового чиновника був Леонід Кравчук.
«Він не мав якогось особливого нового позитивного образу. Якщо подивитись на нього і на Єльцина – це були класичні господарники. Вони не говорили, що не мають досвіду роботи у Радянському Союзі, але просто вчасно перебудували себе у прогресивних політиків, а не в лідерів компартії», – зазначає політтехнолог Катерина Одарченко.
Далі на політичну арену вийшли гравці, яким вдалось викликати в українців цілу амплітуду щирих почуттів – від захоплення до ненависті. Найяскравішим із таких був Леонід Кучма.
«У Кучми взагалі була складна ситуація. Він мусивв адаптуватися у період розподілення капіталу, коли стартували приватизаційні процеси. Люди тоді уже почали заробляти, відповідно існував запит на іншого лідера. І Кучма його задовольнив. Але оскільки другий президент був дуже жорстким у своєму образі, його постійно намагалися розширити», – розповідає Катерина Одарченко.
Так і з‘явилось відоме новорічне привітання президента з онуком. Перед українцями постав такий собі дідусь у кімнаті з каміном. Мовляв, якщо створив затишок вдома, то зможе подбати і про затишок простого народу.
Та справжньою золотою жилою для політтехнологів став президент-віткач Віктор Янукович.
«Його образ був вибудуваним дуже правильно і сподобався електорату», – наголошує Катерина Одарченко.
Над позитивним образом колишнього шапкокрада працювали найкращі політтехнологи світу. У так званій «амбарній книзі» вказано, що американський політтехнолог і лобіст Пол Манафорт отримав майже 13 мільйонів доларів за свої послуги. Саме з подачі політичних консультантів четвертому президентові намагилися створити позитивний імідж реформатора.
Однак безперечним лідером і постійним спонсором політконсультантів залишається Юлія Тимошенко – грамотні перевтілення, правильні слова і жодного дня без нового ходу.
«Вона еволюціонувала і образом жінки-матері зібрала собі значний електорат. Посилання до української автентики – червоне з білим – були підібрані дуже вдало», – розповідає Катерина Одарченко.
Та експерти наголошують: найдорожче, чим розплачуються політики за свої владні місця, – не гроші, а здоровий глузд. І чим довше чиновник перебуває у цій системі, тим більше руйнується його психіка.
«Коли людина приходить до влади, припиняє спілкуватися із будь-якими невпорядкованими індивідуальними запитами суспільства, відбувається повний крах особистості. Вона замкнута та відчужена, а це помітні ознаки шизофренії», – зазначає Сергій Болтівець.
