Щоб змінити будь-яку живу істоту, достатньо скалічити їй психіку. Вчені, досліджуючи особливості свідомості, не раз застосовували й дуже жахливі методи, аби перевірити, як у тій чи іншій ситуації поведе себе людина чи тварина. Наслідки таких дій давали про себе знати нещасним усе життя.
1. Виховання хлопчика як дівчинки (1965-2004)
Невдала операція залишила восьмимісячного Брюса Ремера без статевого органу. Батькам хлопчика психолог Джон Мані з університету Джона Хопкінса в Балтіморі (США) порадив змиритися з цим і виховувати малюка як дівчинку. Брюс став Брендою і до того часу, поки не дізнався правду про себе, жив відносно нормально. Після одкровень батьків він тричі пробував накласти на себе руки. Потім Брюс –Бренда змінив ім’я і навіть одружився. Проте у 38 років після розлучення він здійснив ще одну спробу самогубства, що, на жаль, була успішною.
2. “Джерело відчаю” (1960)
Учасниками цього експерименту були мавпи. Доктор Гаррі Харлоу відбирав дитинча у матері і цілий рік тримав його на самоті. Після того як малюк повертався до матері, він демонстрував серйозні психічні відхилення, що були наслідком позбавлення ласки.
3. Експеримент Мілгрема (1974)
В експерименті були задіяні три людини: власне сам дослідник, піддослідний та актор, який грав роль іншого піддослідного.
Перед початком експерименту “вчителю” пояснювали, що головна мета досвіду – виявити нові методи запам’ятовування інформації. Простий експеримент на запам’ятовування перетворювався на катування. Кожна невірна відповідь коштувала піддослідному актору удару струмом. Насправді ніяких ударів струмом не було, але після кожної помилки напруга “виростала” на 15 вольт. Якщо “учитель” відмовлявся, експериментатор наполягав, пояснюючи, наскільки це важливо для науки.
Результати виявилися кошмарні: 65% “вчителів” доходили до рівня 450 вольт. Таким чином Мілгрем довів, що людина, яка знаходиться під владою когось більш авторитетного, здатна на вчинок, абсолютно неймовірний для неї в звичайному житті.
4. Набута безпорадність (1966)
Цього разу піддослідними були собаки. Психологи Марк Селігман і Стів Майер розділили їх на три групи. З першою нічого не відбувалося, собак другої групи били струмом, але удари можна було припинити, натиснувши на важіль, а третій не пощастило найбільше. Їх теж били струмом, але уникнути цього було неможливо.
Через деякий час клітки третьої групи відкрили, але жодна з собак навіть не намагалася вийти. Це показало, що тварини ставилися до страждань, як до чогось неминучого.
5. “Жахливий експеримент” (1939)
Венделл Джонсон з університету Айова (США) зі своєю аспіранткою Мері Тюдор в 1939 році розділили 22 дітей-сиріт з Девенпорта на дві групи. Одним говорили, що їх мова бездоганна, іншим – що вони жахливо заїкаються, хоча абсолютно всі діти говорили нормально. Результат експерименту приголомшив. У більшості дітей другої групи розвинулося заїкання, що збереглося назавжди.
