Нещодавно НКРЕКУ остаточно вирішила підняти тарифи на тепло для городян: було 534 грн/Гкал, а з 1 липня буде 1043 грн/Гкал (це так званий середньозважений тариф на тепло для населення).
За таких цін вартість на тепло від сонячної станції буде значно дешевшою. За попередніми підрахунками, вартість однієї сонячної гігакалорії складе близько 800 грн.
Ось формула, яка приблизно описує вартість тепла від сонячної станції:
(10% * 4 000/кв. м)/(0,5 Гкал/кв. м) = 800 грн/Гкал
де, 4 000/кв. м – це орієнтовна вартість станції (на 1 кв. м сонячного колектора): колектори, теплові акумулятори, труби, теплообмінники. Низький рівень українських зарплат (у Данії робітникам платять по 30-50 EUR/год.) – це величезна перевага України, оскільки в нас усе має коштувати набагато дешевше. Наприклад, вартість теплових акумуляторів у данців – 20 EUR/куб. м, а в Україні це буде близько 5 EUR. До речі, данці закуповують сонячні колектори трохи дорожче ніж 100 EUR/кв. м, оскільки не користуються дорогим імпортним барахлом, а домовляються з місцевими виробниками про постачання великої партії. Отож доведеться українцям самим учитися й робити сонячні колектори, і будувати теплові акумулятори.
10% – це орієнтовний відсоток за банківським кредитом з урахуванням його поступових виплат протягом терміну служби сонячної станції (зазвичай 20-30 років). Краще використовувати дешеві іноземні кредити (під кілька відсотків річних). До України їх приходить декілька мільярдів доларів щорічно: ЄБРР, USAID, всілякі фонди, японські та кіотські гроші тощо. Звичайно, за такі дешеві кредити потрібно боротися, і це робота для мерів. А городяни мусять на них постійно тиснути, тобто це той випадок, коли має проявитися громадянське суспільство.
0,5 Гкал/кв. м – це приблизне щорічне виробництво тепла на 1 кв. м колектора. Звичайно, у сонячній Одесі (та інших південних містах) це буде більше.
Облік витрат на зарплату, електроенергію тощо трохи збільшує вартість сонячного тепла. Та все одно тепер воно буде вже дешевшим, ніж такі дорогі ЖКГ-тарифи від газових котелень.
Отже, Україна опинилася в такій самій ситуації, що й Данія. Енергоносії там коштують дуже дорого, тому такі сонячні станції є економічно вигідними. Через те данський уряд не субсидує будівництво цих станцій.
У Данії сонячних станцій побудовано вже багато: там вони зустрічаються частіше, ніж райцентри в Україні.
Такі сонячні станції використовують замість газових котелень. Наприклад, 2 роки тому найбільшою у світі була станція для централізованого теплопостачання данського міста Марсталь (33 300 кв. м сонячних колекторів покривають 55% теплової потреби 1 500 мешканців).
Але зараз вона вже опустилася на 4-те місце, а найбільша тепер опалює місто Войенс (70 000 кв. м колекторів для 50% теплових потреб 6 000 мешканців):
Улітку сонячна станція нагріває цю воду до 80-90 градусів, і це тепло зберігається там до зими, відтак направляється на опалення квартир городян.