Національний балет Грузії «Сухішвілі» має всесвітню славу, а керує ним уже третє покоління династії Сухішвілі-Рамішвілі. Ми поспілкувалися з онуками легендарних засновників грузинської феєрії танцю. Спочатку з Ніно Сухішвілі-молодшою, генеральним директором балету, а потім - з Іліко Сухішвілі-молодшим, художнім керівником і головним хореографом ансамблю.
Ніно Сухішвілі-молодша
Запитання: Ви свідомо прийшли у світ танцю?
Відповідь: З дитинства ми з братом Іліко займалися танцями, але це було на любительському рівні. Батьки критично ставилися до наших артистичних задатків і ніколи не втягували силою у свою професію. Однак гени вирішили все за нас, і танець став сенсом життя. Спочатку я працювала в ансамблі «Сухішвілі» асистентом художника по костюмах, потім головним дизайнером і паралельно стала танцювати.
Мій перший виступ відбувся у Франції. Я провела на сцені дванадцять років, потім почала допомагати батькам в управлінських справах і пройшла шлях від менеджера до керівника ансамблю. Ми з Іліко – спадкоємці династії Сухішвілі, однак батьки нам не потурали. Адже наше прізвище вже стало брендом. Як говорила моя бабуся Ніно Рамішвілі: «Шлях до вершини слави не такий складний, як зуміти залишатися на ній».
З: Чи доводилося Вам танцювати в парі з молодшим братом Іліко? Складно працювати з родичем?
В: Лише один раз. На ювілеї ансамблю ми виконали весільний танець. З Іліко недовго працювали разом, бо в нас різниця у віці вісім років. Узагалі, з родичем працювати легко і важко водночас.
З: Як давно Ви не танцюєте? Важко було піти зі сцени?
В: Не танцюю вже сімнадцять років, через травму. У всіх танцюристів є проблеми з колінами і зв’язками. Вихід не був для мене трагедією: я залишилася в ансамблі, але вже в іншій іпостасі. Звичайно, сумую за танцями… Та для друзів завжди із задоволенням танцюю: у Грузії жодне свято не минає без запальної музики. Раніше любила виконувати вишуканий весільний танець: роль нареченої мені дуже подобалася.
З: У Вашому ансамблі понад сто людей. Як поповнюється склад? Чи є віковий ценз?
В: Танцівникам від 17 до 37 років, серед них є сімейні пари. Молода зміна виховується в хореографічній школі-студії ансамблю, з восьми років. Гастролюємо не завжди у повному складі: усе залежить від програми виступу та розміру наданої сцени. Мінімальний склад учасників – 45 осіб.
З: Чи багато часу йде на пошиття вбрання і яке найцінніше?
В: Раритетними є декілька нарядів, зроблених у 1950-1960-х роках. Ми їх бережемо й постійно реставруємо. Усі костюми шиємо з натуральних дорогих тканин (шовк, вовна, льон), із застосуванням ручної вишивки, розпису або аплікації. Іноді костюм шиється за декілька днів, а часом цілий місяць.
З: Якби не склалася кар’єра в балеті «Сухішвілі», ким би Ви стали?
В: Моє хобі – кераміка, мені подобається працювати з глиною. Дуже люблю малювати і, зізнаюся, у мене є друга професія. Оскільки займаюся дизайном костюмів, я закінчила Академію мистецтв. Усі наряди до нових танців у постановці брата – мої.
З: Чи правда, що Ви мешкаєте в США?
В: Я живу в Тбілісі, однак часто навідуюся в Америку: там моє концертне агентство та чоловік-бізнесмен Зураб.
З: У Грузії головним є чоловік. У Вашому союзі брата і сестри хто кому дає поради?
В: Усі танцювальні питання вирішує Іліко, а у виборі сценічних костюмів домінує моя думка. Однак ми завжди радимося. В особисте життя один одного не втручаємося: вистачає творчих суперечок. Взагалі, мінус професії артиста – брак особистого простору. Мистецтво дуже ревниве, вимагає цілковитої віддачі. Мені пощастило, що чоловік розуміє специфіку нашої професії.
З: У Тбілісі створено Музей Сухішвілі. Які експонати там зберігаються?
В: Музей відкрито при нашому офісі. У ньому багато подарунків, піднесених бабусі з дідусем, мамі і татові відомими світовими персонами, перед якими вони танцювали. Іранський шах у 1943 р. подарував бабусі Ніно дорогоцінний браслет, а дідові – дорогу скриньку. Король Швеції презентував дідусеві унікальний наручний годинник.
З: З ким із сучасних відомих персон Ви особисто знайомі?
В: Зустрічалася з багатьма зірками світового кіно, композиторами та музикантами, президентами. Щаслива, що доля мене звела з Майєю Плісецькою, Михайлом Баришниковим, англійською принцесою Анною, Жераром Депардьє, Аленом Делоном, Джеральдіною Чаплін.
З: Суто жіноче питання: у чому секрет нев’янучої краси грузинок?
В: Грузинські жінки вирізняються своєю гідністю. Роль гарної дружини та матері робить жінку привабливою, адже зовнішня краса недовговічна і швидко в’яне. Головне – внутрішній стрижень. Кавказькі жінки відрізняються яскравою зовнішністю, з вогнем в очах.
Іліко Сухішвілі-молодший
Запитання: Що, на Ваш погляд, легше: керувати чи танцювати?
Відповідь: Уже 16 років не виходжу на сцену як танцівник: важко робити дві справи одночасно. Мені 44 роки – вік, коли треба йти зі сцени, на жаль. Та й роки вже не ті, щоб відпрацювати цілий концерт. Краще вчасно піти, ніж втрачати кваліфікацію у всіх на очах. До того ж танцювальне і балетне мистецтво пов’язане з травмами, і я не виняток. Танець для мене – не просто професія, а життя, адже я з дитинства на сцені. Гарний танцюрист, безсумнівно, непоганий організатор і постановник. Це можна поєднувати, та для мене краще займатися хореографією танців і сприймати їх з боку. Наприклад, не можу під час виступу сидіти в залі як глядач і спостерігаю тільки з-за лаштунків.
З: Чи правда, що у Вашому колективі суворий «сухий закон»?
В: Професія вимагає. Після концерту танцюристам дозволено випити лише трохи пива – для розслаблення м’язів.
З: З якого віку Ви почали виступати на сцені?
В: У дванадцять років відбувся мій перший виступ на великій сцені в Будапешті, на фестивалі «Seget». Це був «Танець наїзників». Я так сильно хвилювався, що не бачив перед собою ані яскравих софітів, ані глядачів!
З: У Вас є улюблені танці?
В: Подобається класичний напрям: найдавніший грузинський танець воїнів «Хорумі» та «Ілоурі», присвячений засновникам балету «Сухішвілі».
З: Що є складовою успіху танцю: музика, костюми, пластичність, техніка, артистизм?
В: Одне не може існувати без іншого, тільки в єдності. А костюми шиються під типаж музики. Колорит грузинських танців залежить від регіону: гірські не порівняти за темпераментом з чорноморськими. Однак танцювальний почерк Сухішвілі не сплутаєш ні з чим – у мистецтві це дуже важливо.
З: Яку музику Ви любите слухати?
В: Я працюю не тільки з фольклорною музикою, а й із джазом, модерном, степом, авангардним танцем. Музику слухаю різну: електронну, регі, блюз, реп. А от одноразову попсу не поважаю.
З: У грузинських танцях яскраво виражено почесно-трепетне ставлення до жінки. Нині такі приклади, на жаль, велика рідкість. Як думаєте, чому зараз ставлення чоловіків до жінок стало легковажним?
В: Ще декілька століть тому через жінок проводилися дуелі. Наприклад, у грузинському весільному танці «Simdi» у чоловіків довгі рукави («chokhas») костюма. Раніше чоловік не мав права торкатися до незаміжньої жінки голими руками – це традиція. На жаль, зараз трепетне ставлення до жінки можна побачити хіба що в танці. Можливо, самі жінки цього хотіли…
З: Вам, як чоловікові, який жіночий типаж ближче: полохлива лань чи войовнича амазонка?
В: Полохлива лань – точно не мій ідеал. Головне, наявність мізків! Звісно, візуальна краса теж важлива, однак тільки цього теж мало. Жінка повинна вміти зацікавити чоловіка, щоб з нею було приємно спілкуватися.
З: Грузинки та українки – дуже різні?
В: Українки надзвичайно гарні, з легкою ходою. Такі дівчата тбіліськими вулицями самі не ходять, а в Україні їх можна побачити просто так. Особливо навесні: вийдеш на Хрещатик, і душа радіє.
З: Поза сценою Ви такий же гарячий і темпераментний, як грузинські танці, чи повний антипод?
В: Істинно кавказький темперамент, звичайно, мені притаманний. Але 90% мого особистого життя – репетиції та гастролі. У нас дружний колектив, який розуміє один одного з півслова. Навіть коли ми на відпочинку, все одно часто проводимо час разом і розмовляємо про танці.
З: У Вас підростає дочка. Вона теж залучена до сімейної справи?
В: Дар’я навчалася в хореографічній студії, на відділенні класичного балету. Вона сама так захотіла. Дарико (ім’я на грузинський манер. – Авт.) зараз 22 роки, живе в Тбілісі. Я не стану нав’язувати їй свою волю. Нехай вирішує свою долю сама.
З: Вас назвали на честь знаменитого діда, сестру Ніно – на честь бабусі. Ім’я дочки теж має свою історію?
В: Дар’я грузинською означає «сонячний день». До того ж моя дружина була росіянкою за національністю.
З: Відомо про данину сімейним традиціям у Грузії. Яких із них Ви дотримуєтеся неухильно?
В: Традицій багато. Однак ми намагаємося слідувати головному повчанню дідуся: «Зробити все, щоб прізвище Сухішвілі ніколи не зійшло з афіш».
З: У концертній програмі є танці з шаблями і кинджалами. Вони справжні? Ви володієте холодною зброєю?
В: Шаблі із справжньою сталі, проте ними не можна поранитися. Кинджали дещо гостріші. Я досить добре володію холодною зброєю та навіть колекціоную її. Навчився цьому мистецтву в московському ГІТІСі, де моєю спеціалізацією був «сценічний рух» – фехтування, уміння триматися в сідлі, виконання трюків.
З: Після навчання Ви відразу стали танцювати в ансамблі свого знаменитого сімейства?
В: Спочатку працював у різних московських театрах. Повернувся до Тбілісі в 1992 р. і працював у місцевому ТЮГу постановником. Не хотів відразу танцювати в ансамблі «Сухішвілі»: комплексував, що я син знаменитих батьків. Вирішив спочатку самоствердитися й показати, чого вартий без підтримки батьків. У колективі починав простим танцюристом, потім почав ставити нові композиції.
З: Вашим предкам стоячи аплодували міланський театр «Ла Скала», нью-йоркська «Метрополітан-опера» та глядачі 88 країн світу. За Вашого буття, виступ на якій сцені вважаєте тріумфальним?
В: Балет «Сухішвілі» став першим фольклорним колективом, який виступив у театрі «Ла Скала»: досі наш рекорд не знято! За час моєї роботи в ансамблі ми танцювали на підмостках Римського оперного театру та Паризької «Бастиль-опери», лондонського «Royal Albert Holl», знаменитої «Metropolitan Opera». Наше шоу на Бродвеї в 1990 р. було визнано кращим. Гастролювали в Латинській Америці, Лівані, Сирії, Тунісі, Гонконгу, Італії.
З: З ким із відомих танцівників Ви дружите?
В: З хлопцями з Ансамблю танцю імені Павла Вірського, і за можливістю ходимо на концерти один одного. Був добре знайомий зі знаменитим російським хореографом Ігорем Моїсєєвим.
З: На замовних заходах балет «Сухішвілі» виступає?
В: Бувало. Перед першим офіційним візитом до Грузії тодішнього президента України Віктора Ющенка нам надійшло держзамовлення: поставити український танець. Це був сюрприз для української сторони. На урочистому банкеті я познайомився з Ющенком особисто.
З: Російсько-грузинський конфлікт вплинув на Ваші гастролі в Росії?
В: У жовтні 2006 р. ансамблю «Сухішвілі» відмовили у видачі російських віз. Політична ситуація була не найсприятливіша. У нас багато пропозицій з Російської Федерації, і з 2013 р. ми відновили гастролі в Росії. Російські шанувальники завжди приймали нас дуже тепло, і я впевнений, що політичні ігри не змінять їхнього ставлення. Мистецтво не повинно страждати через політичні амбіції! Політики розвели Грузію та Росію по різні боки барикад, але в мене багато друзів у Москві, Санкт-Петербурзі. До того ж дочка наполовину росіянка.
З: Ви не вперше в Україні і в Києві. Любите наше місто?
В: Неймовірно гарне місто, привітні люди, приємна атмосфера! Столиця просякнута генетичним кодом Київської Русі. Люблю колоритний Хрещатик, Києво-Печерську лавру. Подобається українська кухня, хоча вона радикально відрізняється від грузинської. Український глядач завжди обсипав нас бурхливими оваціями. Публіка в залі, яка цінує мистецтво грузинського танцю, – кращий подарунок!
