Венесуельський режим, що захитався від падіння нафтових цін, відрізняється від російського тим, що там не встигли знищити опозицію, пише журналіст Віталій Портников.
Населення Венесуели розплачується за наївну віру в те, що можна добре жити без кропіткої роботи. Падіння цін на нафту призвело країну до краху, написав політичний оглядач Віталій Портников.
“Весь “боліваріанський соціалізм” – це високі ціни на нафту і прагнення до халяви, властиве бідним верствам населення Венесуели. У країни більше немає грошей буквально ні на що. Ані на закупівлю продуктів, ані на електроенергію, ані на ліки. І на друкування грошей, що знецінюються з кожним днем, грошей також немає”, – констатував Портников.
Він нагадав, що одіозні президенти Венесуели Уго Чавес і Ніколас Мадуро послідовно підтримували російського президента Володимира Путіна, аж до визнання відторгнутих у Грузії територій Абхазії та Південної Осетії. Венесуельський сценарій подій очікує й Росію, уважає журналіст.
“Така ж доля в недалекому майбутньому чекає й саму Росію. Просто собівартість венесуельської нафти дорожча, тому й події в цій країні відбуваються раніше. Брак усього, інфляція, дефіцит, бідність, деградація, крах. Однак є одна відмінність. Чавес і Мадуро виявилися нездатними повністю знищити опозицію. Вона була представлена в парламенті і зараз може взяти на себе відповідальність за майбутнє країни. І в цьому сенсі Венесуела Мадуро більше схожа на Україну Януковича – треба позбутися пройдисвітів і почати змінювати країну”, – написав Портников.
“Так, громадяни будуть не дуже раді змінам, реформи будуть болючими, “халява” закінчиться назавжди. Але шанс є. А Росія Путіна – держава без сильної опозиції. А отже, держава без реального майбутнього”, – додав він.
4 травня Центральна виборча комісія Венесуели підтвердила, що опозиційні сили зібрали 1,8 млн підписів громадян, необхідних для початку процедури референдуму про дострокове припинення повноважень президента Ніколаса Мадуро.