Нове загострення відносин між Україною і Росією було ініційовано Україною. Обгрунтованість цієї акції, чесно кажучи, представляється досить сумнівною з цілого ряду причин. Йдеться про арешт російського танкера, який прибув на судноремонтний завод в Ізмаїлі.
24 липня з метою проведення ремонтних робіт на місцевому судноремонтному заводі в порт Ізмаїл зайшов російський танкер «NIKA SPIRIT», отримавши перед цим всі необхідні дозволи від української влади. Але виявилося, що це було спецоперацією СБУ та військової прокуратури. Судно спеціально запустили на територію України, щоб затримати і заарештувати, оскільки воно, на думку наших правоохоронців брало активну участь в агресивних діях російської сторони проти наших військових суден та їх екіпажів в Керченській протоці в листопаді 2018 року.
Трохи нещодавньої історії
Нагадаємо, що 25 листопада 2018 року артилерійські бронекатера «Бердянськ» і «Нікополь», а також рейдовий буксирний корабель «Яни Капу» зі складу Військово-морських сил України здійснювали перехід з Одеси до Маріуполя. Але прохід через Керченську протоку в районі побудованого Росією після анексії Криму моста виявився заблокованим російським судном, а українські судна були захоплені російськими силовиками. У подробиці вдаватися не будемо, оскільки висловлюватися на цю тему вже доводилося. Відзначимо лише, що Порошенко безуспішно намагався втягнути в керченський конфлікт країни НАТО. Зараз за фактом дій тодішнього керівництва і з ініціативи скандального юриста Андрія Портнова в Україні вже порушено кримінальні справи, перспектива яких, втім, поки бачиться туманною.
Нагадаємо також, що після анексії Криму обидва береги Керченської протоки, що з’єднує Чорне та Азовське моря стала контролювати Росія, яка тепер вважає Керченську протоку «своєю», а наші судна і моряків – порушниками своїх кордонів. У той же час анексія Криму в світі засуджена, приналежність Криму і Керченської протоки Росії офіційно не визнається світовим співтовариством, а Україна продовжує вважати Крим і Керч-Єнікальський канал своїми. Але є реалії, і минула влада мала право направляти наших бійців на двох легких катерах. Той факт, що моряки потрапили в полон, є ще «хорошим» результатом, оскільки все могло бути набагато гірше.
Явище сумнівного танкера
І ось 24 липня нинішнього року при заході на ремонт в український порт Ізмаїл в рамках кримінальної справи, порушеної українськими силовиками за фактом блокування наших військових судів, їх захоплення і взяття в полон російською стороною наших моряків, був затриманий танкер «NIKA SPIRIT». За даними українського слідства, цей танкер раніше мав назву «NEYMA». Саме він в листопаді 2018 блокував прохід наших суден Керченською протокою і сприяв захопленню в полон наших моряків і кораблів. Правоохоронці стверджують, що це те саме судно, але під іншим ім’ям, посилаючись на однаковий ідентифікаційний номер суден ІМО – 8895528 – в міжнародній системі EQUASIS.
Силовики називають дві підстави для арешту. По-перше, за фактом блокування протоки, затримання наших кораблів і полону наших моряків порушені кримінальні справи, і судно визнано речовим доказом і знаряддям злочину, щодо якого необхідно провести цілий ряд слідчих дій. Зокрема, справу порушено за статтею 279 Кримінального кодексу України – блокування транспортних комунікацій шляхом встановлення перешкод, що спричинило тяжкі наслідки. Матеріальні збитки від інциденту оцінюється в 260 млн гривень або 10 млн доларів.
По-друге, в березні 2019 року українська влада наклала санкції на кримську компанію «Ювас-Транс», яка ремонтувала судно на приналежному їй судноремонтному підприємстві в Керчі, окупованій Москвою разом з іншим Кримом. Але далі починаються питання …
Журналіст Юрій Бутусов в своєму пості на Facebook стверджує, що танкером «Нейма», перейменованим тепер в «Ніка Спіріт», з січня 2018 року фактично розпоряджалася компанія «Ювас Транс», що займається, зокрема, лоцманським обслуговуванням суден, що проходять через Керченську протоку. Ця компанія, за твердженням Бутусова, належить зраднику, який після анексії Криму швидко змінив український паспорт на російський, Ярославу Народицькому, а директором компанії є Роман Теплухін – депутат окупаційної Керченської міської ради. Бутусов стверджує, що два буксири фірми «Ювас Транс» 25 листопада 2018 року вивели танкер для блокування фарватеру, що сприяло затриманню наших судів і полону моряків.
Однак німецьке видання Deutsche Welle наводить дещо інші дані. Дійсно, раніше судно «Нейма» належало збанкрутілому ТОВ «Волго-Донському судноплавному агентству”, але з лютого 2019 року його власником значиться компанія «Альтомар Шиппінг» з російського Геленджика.
Спираючись на свої джерела, далі Deutsche Welle (DW) висловлює дві версії. У розмові з DW представник українського фонду допомоги морякам «Ассоль» Андрій Шевченко заявив, що після покупки новий судновласник міг змінити назву судна, щоб «підчистити» його історію, таке часто роблять під час фіктивної купівлі, а про існування компанії «Альтомар Шиппінг» раніше, начебто, не було відомо. У той же час, Ольга Ананьєва, інспектор Міжнародної спілки транспортних робітників у Новоросійську, запевнила DW, що продаж судна на початку цього року дійсно був реальним, а «Альтомар Шиппінг» є невеликою судноплавною компанією, у якої, крім NIKA SPIRIT, є ще пара суховантажів. За даними DW, за це судно компанія «Альтомар Шиппінг» заплатила 310 млн рублів, тобто близько 500 тисяч доларів.
Нарешті, DW наводить слова якоїсь неназваної співробітниці компанії «Альтомар Шиппінг». У компанії нібито не знали, що судно фігурує в українській кримінальній справі, в іншому випадку, його не завернули б в Ізмаїл і, можливо, не купували б взагалі. У компанії повідомили, що її директор Сергій Шувалов знаходиться в Ізмаїлі, де вирішував питання, в тому числі повернення екіпажу судна.
З усього цього випливає, що якщо навіть судно є речовим доказом і знаряддям злочину, то належить воно все ж на даний момент не керченської фірмі «Ювас Транс», проти якої Україна ввела санкції і заочно наклала арешт на її майно, а іншій компанії, яка цілком може бути “не при справах», якщо все це, звичайно, не є якимось дивним сценарієм російських спецслужб.
Сумнівний тріумф і його наслідки
Задамося питанням, наскільки така акція взагалі була виправдана і які її наслідки. Відразу ж обмовимося, що однозначну відповідь тут дати неможливо.
Формально, з точки зору абстрактного патріотизму, все начебто виглядає красиво і правильно. У наш порт зайшло судно, яке, за даними слідства, блокувало прохід українських військових судів через Керч-Єнікальський канал в Азовське море, що в подальшому призвело до захоплення наших судів і – що найголовніше! – полону 24 українських моряків. Україна виправдано вважає Керч-Єнікальський канал і взагалі Крим своєю територією, в цьому її підтримує весь цивілізований світ, тому за фактом агресії були порушені кримінальні справи. Цілком логічним є затримання і арешт судна, яке слідство вважає знаряддям злочину.
До того ж, слід врахувати, що Росія проігнорувала рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, згідно з яким Москва повинна звільнити 24 полонених українських моряка. У відповідь в Москві заявили, що юрисдикцію трибуналу в даному випадку не визнають, оскільки українські військові моряки, мовляв, незаконно перетнули державний кордон Росії. Але кордон цей взагалі ніхто не визнає, оскільки, повторимо, не визнається приналежність Криму Росії. У цьому сенсі, затримання російського танкера можна вважати такою собі «відповіддю» на російську агресію.
Але ефективність і виправданість цієї «відповіді» викликає питання. Інцидент стався в той час, коли намітилися певні зрушення в справі звільнення 24 наших моряків, полонених в ході агресивного акту Москви в листопаді 2018 року. Затримання танкера відразу ж різко ускладнило подальше вирішення цієї проблеми.
Відповідна реакція Москви не змусила себе чекати.
«Якщо мова йде про захоплення росіян в заручники, це буде кваліфіковано як грубе порушення міжнародного права, і наслідки не змусять себе чекати», – заявили у відповідь на інцидент в МЗС Росії російським ЗМІ, підкресливши, що цей акт не допоможе звільненню 24 українських моряків .
Заступник голови російського дипломатичного відомства Григорій Карасін заявив, що це продовження інциденту в Керченській протоці. «Це погана новина. Київ хоче жорсткого продовження листопадової провокації в Керченській протоці», – сказав Карасін.
Дії української сторони і відповідні загрозливі інтонації Москви викликали цілком обгрунтоване занепокоєння в ООН в сенсі перспективи розростання ще одного вогнища напруженості на карті землі. Офіційний представник генерального секретаря ООН Фархан Хак від імені ООН закликав Росію і Україну проявити стриманість і уникати ескалації в Чорному морі.
«Ми знову закликаємо утримуватися від поспішних дій і небезпечної риторики, а також повністю дотримуватися міжнародного права», – заявив Хак, зазначивши, що в ООН «підкреслюють необхідність уникати будь-якої ескалації».
Отже, Росія розцінила затримання судна як захоплення заручників. Виходить, що Москва захоплювати заручників може, а іншим в такому праві відмовляє.
Втім, ця сторона конфлікту була швидко залагоджена. Команда з 10 чоловік-громадян Росії була новою і до минулорічного інциденту в Керченській протоці відношення не мала. Тому вона була допитана представниками СБУ і військової прокуратури, а потім відпущена, щоправда, під зобов’язання прибувати, в разі необхідності, в Україні для ведення слідчих дій, що є вельми сумнівним, якщо врахувати, що це люди з Краснодара, Армавіра і інших міст російської глибинки.
Російські моряки вже повернулися додому. У своїх коментарях російським ЗМІ вони підкреслили, що українські силовики обходилися з ними гранично коректно, тому російська команда до України ніяких претензій не має.
Таким чином, напруженість було дещо знято, але питання звільнення наших полонених моряків значно «підвисло». На момент написання цього матеріалу подальша реакція Москви була невідомою. Можливо, після звільнення російських моряків там остаточно не виробили подальший план дій, оскільки підстави для різкої конфронтації, начебто, усунені.
Ефективність подальшого утримання судна Україною теж викликає питання. На нашу думку, цілком достатньо провести необхідні слідчі дії і відпустити це «старе корито» на всі чотири сторони, а краще, на ремонт на Ізмаїльському судноремонтному заводі. В цьому випадку, наші судоремонтники отримають роботу, кошти для життя і подальші замовлення. Адже цей інцидент цілком може позбавити наших судноремонтників істотного обсягу замовлень, що призведе до занепаду промисловості, яка і без того переживає не найкращі часи.
Тим більше, що команда, повторимо, нова і до інциденту відношення не мала, все сліди минулорічної агресії на судні, швидше за все, підчищені, якщо вони і були.
До того ж, офіційно судно – навіть якщо це те саме судно! – належить вже не «подсанкційній» компанії «Ювас Транс», а іншій фірмі, яка, принаймні формально, “не при справах».
Для України зараз головним є звільнення наших полонених моряків. Жертвувати інтересами людей в обмін на якусь «іржаву посудину» – це, як мінімум, нерозумно! Підкреслимо і повторимо: держава Україна має нести відповідальність за своїх громадян, незалежно від того хто при владі, а тому нова команда зобов’язана зробити все можливе, щоб наших моряків з полону звільнити.
Хто наказав і хто підставив
У цьому сенсі виникає запитання, ким і з якою метою була задумана операція із затримання російського танкера, хто віддавав наказ.
У заяві СБУ лише описуються причини затримання російського танкера і різні подробиці, але нічого не говориться про те, хто саме приймав рішення і віддавав наказ.
Спочатку в ЗМІ стала з’являтися інформація про те, що це була така собі «підстава» Зеленського з боку функціонерів режиму Порошенко, щоб не допустити хоча б мінімального врегулювання відносин з Москвою, а головне, щоб не допустити звільнення наших моряків з полону і таким чином різко «посадити» рейтинг нової влади і особисто Зеленського. В принципі, така версія має право на життя …
Однак, як стверджує в своєму пості в Facebook журналіст Бутусов , танкер прийшов не просто на ремонт, а нібито з метою налагодження деяких каналів контрабанди. Якщо це дійсно так, а дана інформація є результатом деяких оперативно-слідчих дій наших органів, то незрозуміло, чому їх озвучує журналіст, а не самі ці органи, тобто СБУ, ГБР, прокуратура і так далі. Особливо, якщо згадати, що є ще і таємниця слідства …
У тому ж повідомленні в соцмережі Бутусов заявляє, що приймав рішення і віддавав наказ про затримання судна особисто Володимир Зеленський. При цьому ні сам Зеленський, ні його Офіс нічого про це не повідомляють. Але і це ще не все. Бутусов висловлює подяку силовикам за добре проведену операцію нібито за наказом Зеленського.
Це щонайменше дивно! Якщо наказ віддавав Зеленський, то і дякувати силовикам за хорошу службу повинен він як головнокомандувач. В крайньому випадку, від його імені і за його дорученням це може зробити його Офіс в особі відповідного чиновника. Але чомусь це робить відомий журналіст.
Відзначимо, що український суд перевірив правомірність дій військових прокурорів і слідчих СБУ при проведенні 25 липня в порту Ізмаїл (Одеська обл.) обшуку російського танкера “Neyma”, і наклав на нього арешт, як і на вилучені в ході обшуків документи.
Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос у відповідь на претензії російських ЗМІ про нібито незаконне проведення співробітниками правоохоронних органів України слідчих дій на даному судні без дозволу консула РФ зазначив: “Пояснюю – судно після проходження ним прикордонного та митного контролю на території України, вважається таким, що має відкритий кордон . Відповідно до норм чинних міжнародних договорів, ратифікованих як Росією, так і Україною, необхідність отримання згоди або дозволу дипломатичного представництва або консульської установи іноземної держави для проведення на території України слідчих дій на морському або річковому транспорті не передбачена. Ми це зробили законно. Крапка “.