Верховна Рада України 5 жовтня ухвалила звернення до міжнародних організацій і зарубіжних парламентаріїв із закликом засудити і не визнавати заборону Російською Федерацією Меджлісу кримськотатарського народу. За постанову №5215 проголосувало 248 народних депутата з 333, зареєстрованих у сесійній залі. В цьому зверненні депутати Верховної Ради України заявили, що Меджліс послідовно і законно визнається повноважним представницьким органом кримськотатарського народу і діє на основі норм міжнародного права і законодавства України, а в його діяльності немає ніяких злочинних ознак.
Про це пише Лариса Волошина.
Вся проблема в тому, що ознаки злочинної діяльності є в діях російської влади, російських судів, російських колаборантів, які називають себе владою Криму. Рішення «суду» про заборону представницького органу влади корінного народу – це справжнісінький злочин, який, звичайно ж, буде оцінено відповідно. Голова Меджлісу кримськотатарського народу РефатЧубаров заявив про підготовку позову до Європейського суду з прав людини до РФ. Позов подадуть найближчим часом, тільки-но адвокати підготують відповідні документи. За його словами, йдеться про грубе порушення одного з основоположних міжнародних актів – Декларації ООН про права корінних народів. «Ризик, загроза зараз безпосередньо нависла щодо 2,5 – 3 тис. осіб – це все члени Меджлісу різних рівнів», – сказав Рефат Чубаров. Він зазначив: «Ніхто не зможе через заборону діяльності Меджлісу заборонити боротьбу кримських татар за свої права».
Заборонити не може ніхто. Але боротьбі народу за український Крим можна допомогти. Тиск на кримських татар не припиняється від самого початку окупації Кримського півострова. Стрічка новин давно нагадує фронтові повідомлення. 28 вересня в Сімферопольському районі окупанти провели обшук у родичів заступника координатора Громадянської блокади Криму Ізета Гданова.14 вересня силовики прийшли з обшуком до голови місцевого меджлісу села ТокулчакДжурчинського (раніше – Первомайського) району, ЕнвераАлядінова. 5 вересня російський «ОМОН» увірвався в приміщення мечеті в Сімферополі. 2 вересня озброєні люди, зламавши двері, увірвалися в будинок журналіста інтернет-порталу CrimeanTatars Ельмаз Абдувелієвої. За ґратами перебуває заступник голови Меджлісу АхтемЧийгоз. Примусовому психіатричному «обстеженню» піддався заступник голови Меджлісу кримськотатарського Ільмі Умеров. 5 жовтня російські силовики прийшли з обшуком удім Сулеймана Кадирова в Феодосії. По закінченню обшуку Заїр Смедляєв, голова ЦВК Курултаю, написав у своєму Facebook: «Під час обшуку у Сулеймана Кадирова вилучили ноутбук і телефон. Обшук проводився на підставі Постанови судді Родіонова Ігоря Івановича на проведення огляду в підозрі до закликів до невизнання кордонів Російської Федерації і підтримки кримськотатарського батальйону «Аскер». Нібито в репортажі від 29 березня був показаний матеріал, в якому Сулейман говорив: «Крим – це Україна!».
Список кримських татар, якізникли безвісти, заарештовані, перебувають під підпискою про невиїзд, зростає з кожним днем. Їм висувають абсурдні звинувачення в «посяганні на територіальну цілісність Російської Федерації». Окупанти, які заполонили Крим військами і поліцейськими шукачами, звинувачують представників корінного народу в «посяганні». На що? На кримськотатарську історичну батьківщину? На землю їхніх предків? На могили їхніх предків? Визнання Меджлісу – органу влади кримськотатарського народу – екстремістською організацією автоматично записує весь народ у «пособники екстремістів». Що може бути більш жахливим для світу, який абсолютно забувпро подібні практики? Що може бути більш знайоме українцям, які просто зараз стикаються з іноземною агресією і спробами демонтувати українську національну державу?
Існує думка, що Крим – це якась неактуальна проблема. Принаймні в порівнянні з кровопролиттям на Донбасі. Акції на підтримку репресованих кримчан проходять у постійному складі. Активісти, правозахисники, кримські татари, які проживають у Києві, українці Криму, які залишили півострів з початком анексії, телекамери інформаційних агентств, що мають кримські редакції, – ось і все. Крим перетворився на стандартний набір патріотичних гасел в особливі календарні дні. День депортації, День початку окупації, ще кілька Днів. Політики і спеціально запрошені гості з екранів телевізорів запевняють: «повернеться», «окупанти залишать півострів», «Крим будемо повертати не ми – так наші діти й онуки»… Розв’язавши агресію на Донбасі, Росія сховала Крим, викинула його за межі міжнародної уваги. «Світ ніколи не визнає анексію» звучить так само прісно, як «світ не бачить шляхів повернення півострова, крім дипломатичних». Іноді хочеться запитати у тих, хто стверджує, що Крим не в тренді: «Коли Путін заявив, що питання Криму закрите, чому ви з ним погодилися?».
Окупанти гноблять кримських татар бо вони – народ, який самим своїм існуванням стверджує, що ніякого російського Криму немає і ніколи не було. Окупаційна влада забороняє роботу Меджлісу, бо сподівається, що без органу влади кримськотатарський народ швидше вдасться обезголовити і привести до покірності. Серце імперії зла, що веде неоголошену війну проти українського і кримськотатарського народів, сьогодні не в Москві. Там у неї ненаситний шлунок. Серце путінської Росії, її найвразливіше місце – в Криму. Анексія півострова – настільки очевидний факт російської агресії проти України, а репресії проти певної етнічної групи настільки волаючі в сучасному світі, що в України є всі можливості домагатися нових санкцій проти Росії і подальшої її ізоляції. Аж до падіння хижацького антилюдського режиму.
Незважаючи на гоніння, кримські татари своєю боротьбою продовжують повертати український Крим у міжнародний порядок денний. Робота Меджлісу на міжнародній арені, привернення уваги до репресій проти корінного народу позначили ще один шлях повернення півострова до України – правовий. Мужність же українських громадян, якіпротистоять агресорові в окупації, додає і третій шлях – цивільний. Для тих, хто за слова «Крим – це Україна!» платить кров’ю, свободою, життям, – міжнародної підтримки мало. Їм потрібна консолідована позиція українського народу в боротьбі за Крим. Їм треба бути впевненими, що ми не відпустимо їх руку, простягнуту до нас через лінію кримського фронту.
