До такого висновку прийшли психологи Сінгапурського університету менеджменту і Лондонської школи економічних і політичних наук.
Група фахівців представила “саванну теорію щастя”, назва якої є відсиланням до старовини безлічі людських переживань: передбачається, що на задоволеність людини ситуацією впливають не тільки її поточні наслідки, а й ті, які виникали з неї в минулому.
Ця теорія стала результатом аналізу даних, зібраних обстеженням жителів США National Longitudinal Study of Adolescent Health, в ході якого в 2001-2002 роках були детально опитані близько 15 тисяч чоловік у віці від 18 до 28 років.
Автори взяли 3 наступних чинника: IQ, задоволеність життям і залученість в комунікацію з іншими – зустрічі, вечірки, телефонні розмови і т. п. “Занадто розумні” продемонстрували свою відмінність від інших. Найчастіше, спілкування з друзями і знайомими робить людей щасливішими, проте у володарів високого і надвисокого IQ – все з точністю до навпаки. Більше спілкуючись, вони стають менш задоволеними. Дати логічне пояснення цьому феномену виявилося не просто – так і з’явилася “саванна теорія щастя”, запропонована вченими.
Дослідники звертають увагу, що мільйони років наші предки жили групами мисливців і збирачів чисельністю близько 150 осіб. З цієї причини надлишок людей в сучасних мегаполісах ускладнює нашу взаємодію з ними і робить нас менш щасливими. І навпаки: частий контакт і оновлення соціальних зв’язків з приблизно 150-ма знайомими – потенційно корисні і приносять задоволення.
При цьому експерти виділяють той факт, що у людей з дуже високими IQ все інакше: їх інтелект дозволяє виключно ефективно сприймати і адаптуватися до нових умов життя. Саме з цієї причини їм цілком комфортно і на самоті, без взаємодії з іншими.
