Нещодавні дослідження виявили ще один зв’язок між операцією з пересадження органів та змінами особистості.
У дослідженні, опублікованому в журналі Transplantology, вчені з Університету Колорадо попросили 47 учасників (23 реципієнти серця та 24 реципієнти інших органів) заповнити онлайн-опитування, в якому детально описали свій досвід після операції з пересадження.
Приголомшливі 89% всіх реципієнтів трансплантатів повідомили про післяопераційні зміни особистості, незалежно від того, який орган вони отримали.
Дослідження CU – одне з перших, яке відстежує зміни особистості, що відбуваються після незліченних видів трансплантації органів. Science Alert пише, що після операції з пересадження серця деякі пацієнти почуваються більш схожими на свого донора, ніж на самих себе, розвиваючи нові вподобання в їжі, мистецтві, сексі та поведінці.
Одна з реципієнток згадувала, що після того, як у 90-х роках їй пересадили серце молодого музиканта, у неї з’явилася глибока любов до музики. Вона сказала вченим: “Раніше я ніколи не могла грати, але після трансплантації я почала любити музику. Я відчула це своїм серцем”.
Але нещодавнє дослідження CU вказує на те, що наше “я” і наші вподобання цілком можуть міститися в кожній клітині тіла, а не лише в серці.
Респонденти, які брали участь в опитуванні, повідомили про чотири або більше особистісних змін, пов’язаних з темпераментом, емоціями, їжею, ідентичністю, релігійними/духовними переконаннями та/або спогадами. Єдиною зміною, яка відрізнялася між реципієнтами серця та інших органів, була зміна фізичних характеристик.
Автори дослідження стверджують: “Подібність між цими двома групами свідчить про те, що реципієнти серцевих трансплантатів не є унікальними у своєму досвіді змін особистості після трансплантації, а навпаки, такі зміни можуть відбуватися після трансплантації будь-якого органу”.
Минулого року газета The Post писала, що реципієнти переливання крові також повідомляли про зміни в їхньому настрої, поведінці і навіть спогадах після процедури.
Дослідження Мічиганського університету 2013 року показало, що “існує стійке переконання, що внутрішні частини людини мають причинно-наслідкові зв’язки, і тому – якщо їх змішати – можуть змусити реципієнта перейняти деякі з характеристик донора”.
Сара-Джейн Леслі, професорка філософії Прінстонського університету і одна зі співавторів дослідження, заявила тоді: “Навіть якщо наука не підтверджує таку можливість, люди все одно вірять, що трансплантація може призвести до зміни особистості”.
Проте Science Alert пропонує “гіпотезу системної пам’яті” як можливе пояснення. Ця гіпотеза припускає, що всі живі клітини містять пам’ять, а це означає, що історія може передаватися від донора до трансплантата через тканину.
Хоча нервові зв’язки в пересадженому органі розірвані, нерви все ще можуть функціонувати в ньому, і є дані, що свідчать про те, що нервові зв’язки можуть бути принаймні частково відновлені протягом року після операції.
Таким чином, взаємодія нейромедіаторів, заснована на спогадах донора, може спричиняти фізіологічну реакцію нервової системи реципієнта, яка впливає на його особистість”.
Крім того, було виявлено, що донорські клітини циркулюють в організмі реципієнтів навіть через два роки після трансплантації. За даними Science Alert, незрозуміло, куди потрапляють ці клітини, але їхній запальний вплив може пояснити зміни особистості: “ДНК, що вийшла з клітин, спричиняє запалення, а хронічне запалення низького ступеня, як було доведено, змінює риси особистості”.
