Однією із опцій вирішення питання щодо поповнення мобілізаційного резерву можуть бути військовозобов’язані, які виїхали за кордон.
У своїй статті Людмила Крохмалюк, старший юрист практики Government Relations юридичної компанії ADERHABER, нагадує, що за даними Євростату, що з початку повномасштабного військового вторгнення Росії, з України до європейських країн виїхало 650 тисяч чоловіків, які за віком підпадають під призов. За інформацією Держприкордонслужби, кордон України щодня перетинають тисячі чоловіків призовного віку.
Між тим, стаття 36 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” встановлює, що військовий облік громадян України, які постійно проживають за кордоном, не ведеться, а щодо громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном – у порядку визначеному Урядом.
Уряд своєю постановою від 30 грудня 2022 року №1487, визначив, що призовники, військовозобов’язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку у разі вибуття за межі України на строк більше 3 місяців (при цьому передбачено необхідність зняття з військового обліку в Україні таких осіб). Військовий облік здійснюється за місцем консульського обліку в закордонних дипломатичних установах України.
Статус, завдання та функції закордонних дипломатичних установ України визначаються Законом України “Про дипломатичну службу” та Положенням про закордонні дипломатичні установи України, яке затверджене Указом Президента України від 15 березня 2021 року № 99/2021. Однак, в зазначених актах відсутні повноваження щодо військового обліку громадян України.
Порядок виконання закордонними дипломатичними установами України консульських функцій визначається Консульським статутом України, затверджений Указом президента України ще в далекому 1994 році, стаття 27 якого визначає, що консул відповідно до законодавства України веде військовий облік громадян України, які перебувають за кордоном. Ця норма знайшла своє продовження в постанові №1487, якою визначено, що закордонні дипломатичні установи України зобов’язані, зокрема, вести військовий облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які перебувають на тимчасовому консульському обліку та сприяти поверненню військовозобов’язаних та резервістів в Україну в разі проведення мобілізації та у воєнний час (в особливий період).
В законопроєкті №10378, який зараз бурхливо обговорюється, йдеться, зокрема про те, що особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, визначаються Кабміном. Тобто, проектом додатково пропонується запровадити військовий облік громадян України, які постійно перебувають за кордоном.
При цьому визначається, що вчинення консульських дій у закордонних дипломатичних установах України в умовах воєнного стану за заявами громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які є призовниками, військовозобов’язаними або резервістами, здійснюється за умови наявності у вказаних осіб військово-облікових документів. Зазначена вимога не застосовуватиметься у разі:
- оформлення посвідчення особи на повернення в Україну;
- вчинення консульських дій щодо дітей громадянина України, другий з батьків яких є іноземцем або особою без громадянства;
- вчинення нотаріальних дій з питань оформлення спадщини;
- вчинення дій за заявами громадян України, які перебувають під арештом, затримані чи позбавлені волі за кордоном;
- загрози життю та здоров’ю громадянина.
Дійсність військово-облікових документів перевірятиметься консульською посадовою особою закордонної дипломатичної установи України у порядку встановленому Кабміном. Тобто, Уряд, після набрання чинності законом, має ще прийняти відповідний нормативно-правовий акт.
Ще один момент – законопроєктом передбачено, що в умовах воєнного стану оформлення за кордоном паспорта громадянина України та закордонного паспорта теж здійснюватиметься за умови наявності військово-облікових документів.
Разом з тим, Прикінцевими та перехідними положення проекту пропонується встановити, що під час дії Указу президента України від 24.02.2022 № 65/2022 “Про загальну мобілізацію” (зі змінами), затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ” громадяни України, які перебувають на військовому обліку та знаходяться за кордоном зобов’язані протягом 30 днів уточнити адресу проживання, номер контактного телефону, електронну пошту та інші військово-облікові дані, повідомивши їх в ТЦК та СП (на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону), або в електронному кабінеті військовозобов’язаного. Однак, не зрозуміло від якої дати будуть відраховувати зазначені 30 днів. Наразі Уряд пропонує встановити, що у випадку ухвалення цього законопроєкту, він набирає чинності через один місяць з дня, наступного за днем його опублікування, крім окремих положень.
Щодо відповідальності за ухилення від військової служби, то у Верховній Раді зареєстровано низку законопроєктів, які, зокрема, передбачають кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі (на 5-10 років) за незаконний перетин кордону у воєнний час, а також звільнення від відповідальності тих, хто повернеться в Україну протягом 10 днів з дати набрання чинності відповідного закону. Водночас законопроєкт №10378 передбачає такі тимчасові міри, які можуть бути запроваджені до громадян під час проведення мобілізації:
- заборона виїзду за кордон;
- заборона на проведення операцій з рухомим та нерухомим майном;
- обмеження на право керування власним транспортним засобом та отримання посвідчення водія;
- обмеження права на користування та розпорядження коштами та іншими цінностями;
- відмова в укладенні кредитного договору, договору позики;
- призупинення отримання пільг та послуг від держави.
При цьому, виключень для осіб, які перебувають за кордоном, в зазначеному проекті немає.
Чи можна говорити про депортацію чи екстрадицію? Відповідно до Протоколу №7 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод, іноземний громадянин, який на законних підставах перебуває на території держави, не може бути видворений не інакше, як у виконання рішення, прийнятого відповідно до закону. В основному, депортація здійснюється на підставі рішення суду (у кожній країні ця процедура має відмінності, іноді суттєві). Порядок такої депортації̈ регламентує національне законодавство країни перебування.
Щодо депортації біженців то, відповідно до статті 32 Конвенції про статус біженців, передбачено, що держави не будуть висилати біженців, які законно проживають на їхній території, окрім як з міркувань державної безпеки або громадського порядку – таке вислання проводитиметься лише на виконання рішень, винесених у судовому порядку. Крім того, статтею 33 цієї Конвенції встановлена заборона вислання біженців або їхнього примусового повернення (в країни, з яких вони прибули), де їхньому життю чи свободі загрожуватиме небезпека через їхню расу, релігію, громадянство, належність до певної соціальної групи або політичні переконання.
З огляду на це, процедуру депортації українських біженців застосувати можливо, але вона потребуватиме індивідуального розгляду кожного конкретного випадку та прийняття відповідних рішень, винесених у судовому порядку
Щодо екстрадиції, йдеться про видачу особи – громадянина тієї чи іншої держави – компетентним органам, які займаються її розшуком для виконання вироку або притягнення до кримінальної відповідальності. Оскільки кримінальна відповідальність має персоналізований, індивідуальний характер, то масової та швидкої екстрадиції ухилянтів в Україну не буде.
Втім, позиції міжнародної спільноти щодо питання сприяння повернення військовозобов’язаних в Україну розділились. Для прикладу, Чехія, Австрія, Угорщина і Німеччина вже заявили, що не мають наміру допомагати мобілізувати українців, але в окремих випадках українська влада може подати запит на екстрадицію. Зокрема, речник міністерства юстиції Чехії Володимир Ржепка пояснив це рішення тим, що Європейська конвенція виключає екстрадицію за ухилення від військової служби, дезертирство або непокору наказу. Натомість міністр внутрішніх справ Естонії Лаурі Ляенеметс заявив, що, за необхідності, влада країни готова допомогти Україні в мобілізації її громадян.
“Як бачимо, реалії сьогодення та “військові апетити” нашого кровожерливого сусіда диктують нам нові, вкрай складні умови, в яких держава буде вдаватись до непопулярних рішень. Однак, незважаючи на нагальність питання, його розв’язання потребує виваженості. Адже, вдаючись лише до каральних методів, можемо втратити велику кількість громадян, які, шукаючи притулку, з тих чи інших причин, покинули Україну”, – резюмувала юрист.
