Українська операція в Курській області досі викликає багато запитань, але вже стає зрозумілим, що це не короткочасна акція, а частина довготривалої фронтової кампанії, яка може тривати до 2025 року. Про це в авторській статті для Foreign Policy пише американський військовий аналітик, професор Інституту стратегічних досліджень Військового коледжу армії США Джон Дені.
Він зауважує, що на тлі Курської операції виникає очевидне запитання: навіщо відправляти війська в РФ, створюючи нову ділянку фронту, якщо Україна має великі проблеми на Донбасі. На думку аналітика, рішення Києва почати операцію з огляду на очевидні проблеми вказує на плани щодо довгострокової траєкторії війни.
“Цілком можливо, хоча це ще не напевно, що наступ на Курську область є не просто опортуністичним гамбітом, а скоріше частиною ширшої військової кампанії, яка може розтягнутися до 2025 року, цілеспрямовано створюючи основу для операцій в інших місцях”, – пише Дені.
Другий головний висновок аналітика: Україна довела свою здатність вести маневрону війну зі спільнодією усіх родів військ, чого не вдалося досягнути в літньому контрнаступі 2023 року.
На думку Дені, якщо його висновки правильні, то наступ в Курській області може виявитися головним поворотним моментом війни.
Аналітик визнає, що операція мала очевидний політичний ефект, зокрема вплинула на сприйняття війни західними партнерами України. Однак йому “важко повірити”, що головна мета наступу була суто політичною і спрямованою на посилення переговорної позиції Києва на “неіснуючих мирних переговорах” та на стимулювання більшої допомоги від Заходу.
“Зробити висновок про те, що Україна відправить тисячі солдатів на північ для ризикованої операції на території Росії – тоді як її сили на півдні та сході повільно втрачають позиції – з суто політичних причин, здається в кращому випадку сумнівним”, – пише він.
Дені відкинув озвучені українською стороною заяви про те, що операція на Курщині покликана перерізати логістику росіян і відсунути їх від кордону, аби припинити обстріли Сумщини. На його думку, значного ефекту щодо цих цілей не буде, зважаючи на вкрай обмежену зону українського просування.
Натомість аналітик більш схильний вважати, що Україна справді прагне виманити російські війська з фронту на Донбасі та Запоріжжі. Причому росіянам доведеться витрачати на це ресурси у довготривалій перспективі.
Разом з тим Дені має сумнів, що після перекидання частини російських військ під Курськ у командування ЗСУ з’явиться шанс провести контрнаступ на українській території. Адже українські війська там надто виснажені, а російські оборонні укріпленні нікуди не поділися.
“Натомість наступ на Курську область може бути частиною ширшої, довгострокової стратегії кампанії, яка має на меті виграти час для відновлення сили українських військ до кінця цього року, одночасно зупинивши повільне, але стабільне просування російських військ на сході”, – пише аналітик, згадуючи зокрема українську мобілізацію, що влітку лише почала набирати темпів.
Разом з тим Дені не вірить, що Курська операція суттєво змінить траєкторію конфлікту в короткостроковій перспективі.
