Дослідники створили новий біоматеріал з хітинових покривів морських ракоподібних, який може замінити пластикову упаковку, істотно знизивши навантаження на навколишнє середовище.
Полісахаридний поліелектролітний комплекс в рівних пропорціях складається з деревної або бавовняної целюлози і хітозану, який добувають з хітину – основного елемента екзоскелетів членистоногих і ракоподібних. Головне джерело хітину – гори відходів з панцирів лобстерів, крабів і креветок, які залишаються після того, як люди їх з’їдають.
Матеріал повністю розкладається і не завдає жодної шкоди навколишньому середовищу. Картон, покритий біоматеріалом, що складається з наноструктурованих волокнистих частинок карбоксиметилцелюлози і хітозану, продемонстрував відмінні захисні властивості при попаданні на нього води і масла. Також він виявився стійким до дії толуолу, гептана, сольових розчинів, обробці його вологим і сухим паром, а також до механічних пошкоджень.
Вражаюче, наскільки міцним виявилося з’єднання карбоксиметилцелюлози і хітозану. Два дуже дешевих полісахариду вже давно використовуються в харчовій промисловості та інших виробничих секторах. Маючи різні молекулярні заряди, вони зчіплюються один з одним, утворюючи склад, який може стати основою для непроникних плівок, покриттів, клею і т.д.
«Ці екологічно безпечні бар’єрні покриття можуть використовуватися в самих різних цілях, починаючи з виробництва вологостійкого паперу, продовжуючи покриттями для стельової і настінної плитки, і закінчуючи харчовими покриттями для герметизації продуктів», – стверджує глава дослідницької команди Джеффрі Кетчмарк, професор сільськогосподарської і біологічної інженерії в університеті штату Пенсільванія.
«Тепер наше головне завдання – придумати, як зробити новий біоматеріал дешевшим, ніж пластик. Адже якщо ми дійсно хочемо впровадити “зелені” технології, компанії-виробники не повинні терпіти на цьому збитки », – каже Кетчмарк. Міністерство сільського господарства США вже підтримало роботу вчених.