У Великій Британії нещодавно випробувано перший у світі рідинний ракетний двигун, цілком спроєктований штучним інтелектом. Про це пише Yahoo News Singapore.
Дубайський космічний стартап LEAP 71 успішно випробував надрукований на 3D принтері ракетний двигун. Ключова особливість двигуна – його повністю розробив штучний інтелект під назвою Noyron із компактним геометричним ядром PicoGK, що створюватен складні фізичні об’єкти.
Проектування зайняло менше двох тижнів після затвердження специфікацій, а на 3D-друк знадобилося ще кілька днів. Двигун запрацював з першої спроби після збирання. При цьому розробка двигуна, згенерована моделлю штучного інтелекту, займає кілька хвилин порівняно з місяцями роботи, витраченими на розробку звичайного ракетного двигуна.
«Цей двигун, виготовлений із міді, був розроблений автономно без допомоги людини. Створений двигун Noyron TKL-5, що використовує рідкий кисень і гас, відмінно працював з першої спроби, виробляючи тягу 5000 Ньютонів (500 кг), генеруючи очікувану потужність 20 тис. кінських сил і пройшовши всі випробування», – пишуть журналісти.
Фінішна обробка деталей та складання двигуна, виконані співробітниками Університету Шеффілда, зайняли найбільше часу. У результаті людям залишилася лише фізична робота, тоді як творче завдання виконали алгоритми.
Як пише Yahoo News Singapore, спроектований нейромережею двигун використовує паливну пару гас/рідкий кисень. Під час випробувань на полігоні Airborne Engineering у Вескотті, Велика Британія, двигун прогрівався 3,5 секунди, потім досяг повної потужності та пропрацював 12 секунд, розвиваючи тягу в 20 тисяч кінських сил. Це достатньо для використання у верхньому щаблі ракети. Модель Noyron може створити нову модифікацію двигуна за 15 хвилин на звичайному комп’ютері.
Компоненти двигуна, були виготовлені в Німеччині компанією AMCM із мідного сплаву CuCrZr методом адитивного друку на принтері EOS M290, забезпечили інноваційною системою охолодження. Подача гасу через вбудовані канали діаметром 0,8 мм запобігала розплавленню міді при температурі камери згоряння до 3000 °C, завдяки чому корпус двигуна нагрівався лише до 250 °C. Збій у системі охолодження міг би перетворити двигун на рідку мідь, але система працювала бездоганно.
«Це важлива віха як для нас, так і для всієї галузі. Тепер ми можемо автоматично створювати функціональні ракетні двигуни і безпосередньо переходити до практичної перевірки», – сказала співзасновниця та керуючий директор LEAP 71 Жозефін Лісснер.
