В лісах Панами виявили єдину у своєму роді “папороть-зомбі”.
В тропічних лісах Панами виявили унікальний вид папороті, Cyathea rojasiana, який демонструє незвичайну здатність до “реанімації”. Ця деревна папороть має унікальну особливість: вона може оживляти своє померле листя, перетворюючи його на корені, які поглинають азот із землі, підтримуючи материнську рослину, інформує T4.
Під час життя, старе листя рослини нахиляються до землі, дозволяючи рахісу – центральній частині листка – стикатися із землею. Після відмирання листя, водоносні структури всередині рахісу трансформуються у корені. Ці нові корені занурюються у ґрунт і продовжують забезпечувати рослину поживними речовинами.
Професор Джеймс Даллінг, провідний автор дослідження, зазначає, що це перший відомий випадок, коли папороть може таким чином перепрофілювати листя. Цей процес здається простим розкладанням рослинної тканини, але насправді є складною трансформацією.
Пояснення цієї здатності лежить у геологічній історії рослини, що належить до стародавнього роду деревних папоротей, який існував ще у юрський період. Вважається, що здатність розвивати корені з мертвого листя еволюціонувала для кращого засвоєння поживних речовин з бідних вулканічних ґрунтів Панами.
Панама, яка служить мостом між Північною і Південною Америкою, з’єдналася 7 мільйонів років тому з архіпелагу островів. Ці острови утворилися внаслідок вулканічної активності. На деяких досліджуваних місцях виявлено товсті шари вулканічного попелу, які нагадують піщаний пляж, де ростуть унікальні види рослин.
Деревні папороті ростуть дуже повільно, більшу частину своєї енергії витрачаючи на розвиток листя. Їх максимальна висота складає близько 2 метрів, що сприяє контакту старіючих листків з землею, ідеально для їхньої трансформації у “зомбі” корені. Цей унікальний механізм адаптації забезпечує рослині перевагу у виживанні в умовах бідних на поживні речовини ґрунтів.
Цікаво, що така здатність папороті до самореанімації може бути важливою віхою у вивченні рослинної адаптації та виживання. Це відкриття також підкреслює складність і різноманітність еволюційних стратегій рослин, які вони використовують для адаптації до змінних екологічних умов.
Відкриття такої незвичайної функції у папороті може відкрити нові напрямки в ботанічних дослідженнях, особливо в розумінні того, як рослини адаптуються до екстремальних умов. Крім того, воно може надати нові ідеї щодо створення стійких до несприятливих умов сільськогосподарських культур.
Загалом, відкриття “папороті-зомбі” в лісах Панами є прикладом того, як природа постійно дивує нас своїми непередбачуваними та інноваційними механізмами виживання, відкриваючи нові горизонти для наукових досліджень і збагачуючи наше розуміння складності живого світу.
