Українське суспільство завмерло в очікуванні чергового складного рішення — можливого зниження мінімального віку для мобілізації. Число чоловіків віком 25 років і старше, які потенційно можуть бути призвані на військову службу, становить близько 3,7 мільйона осіб. Однак, схоже, цього недостатньо. Як заявила народна депутатка Лариса Білозір в ефірі «Вечір.LIVE», обговорюється можливість залучення до війська ще молодших українців.
“Вигребти” молодь: що це означає для країни
Депутатка відкрито висловилася про важку дилему, яка стоїть перед багатьма родинами, особливо у сільських районах. Молодь, яка ще залишилася у селах, стає об’єктом особливої уваги, адже через обмежені можливості виїзду ці юнаки залишаються у країні, і вони — потенційні кандидати на службу.
«А ми хочемо ще вигребти всю молодь у селах, які ще мами не встигли вивезти. Ми ж знаємо, що дуже багато матерів вивозять своїх дітей 15, 16, 17 років», — зазначила Білозір, наголошуючи на емоційних і соціальних наслідках для таких сімей.
“Серце не витримає дві смерті”: реалії українських родин
Особливе занепокоєння викликає доля родин, які вже пережили втрату на війні. Матері, які втратили одного сина, роблять усе можливе, щоб врятувати інших своїх дітей від призову. «У когось син старший воює, вона вивезла молодшого за кордон, бо серце її не витримає дві смерті», — підкреслила Білозір.
Це реалії, які демонструють жорстокий тягар війни на українських сім’ях: емоційний, соціальний і моральний.
Мобілізація молоді: складний вибір для суспільства
Обговорення зниження мобілізаційного віку викликає серйозні дебати. З одного боку, війна вимагає ресурсів, зокрема людських. З іншого боку, родини, особливо у селах, залишаються найбільш уразливими. Вивезення молоді за кордон — це не просто спроба уникнути призову, а радше спроба врятувати своє майбутнє.
Ця ситуація висвітлює важливу дилему: як знайти баланс між потребами фронту і захистом людського ресурсу для майбутнього країни? На цей момент Україна стоїть перед одним із найважчих рішень за весь час війни.
