Фахівці з Італії виявили генетичні маркери, які, можливо, сприяють надзвичайній тривалості життя. Їхнє дослідження демонструє, що люди, які досягли столітнього віку, мають підвищену частку ДНК, спорідненої з прадавніми мисливцями-збирачами Західної Європи.
Про це пише видання Daily Mail.
Команда науковців із Болонського університету здійснила глибокий аналіз геномів, зібраних у понад тисячі італійських громадян. Серед них була значна група з 333 осіб, чий вік перевищував 100 років. Отримані результати були зіставлені з генетичними даними давніх популяцій, зокрема, зразками бронзової доби скотарів та неолітичних землеробів із Близького Сходу.
Генетичний зв’язок із мезолітом
Проведений аналіз чітко засвідчив, що у довгожителів частіше зустрічається генетичний матеріал, характерний для західноєвропейських мисливців-збирачів мезолітичної доби (Western Hunter-Gatherers, WHG). Ці групи існували приблизно 9–14 тисяч років тому, після завершення останнього льодовикового періоду. Фізично ці давні люди часто мали темну шкіру, світлі очі та міцну статуру. Їхнє виживання базувалося на полюванні (зокрема на оленів) та зборі лісових горіхів і коренеплодів у зонах з помірно теплим кліматом.
Автори цієї роботи, опублікованої у фаховому виданні GeroScience, зробили наступну заяву: «Наше дослідження вперше вказує на те, що геноми довгожителів демонструють тіснішу генетичну спорідненість із предками WHG. Зокрема, ми зафіксували значну концентрацію цього генетичного компонента серед італійських столітніх осіб, що, ймовірно, має позитивний вплив на механізми старіння».
Невідомі аспекти
У ході дослідження було виявлено, що лише певні генетичні зміни, успадковані від мисливців-збирачів, були більш поширені серед осіб зі значною тривалістю життя. Інші генетичні лінії не показали подібного вираженого впливу на довголіття. Точні біологічні механізми, за допомогою яких ця стародавня ДНК продовжує життя, наразі залишаються предметом для вивчення, і вчені планують подальші детальні дослідження.
Життя мисливців-збирачів
Культура мисливців-збирачів є фундаментальною для історії людства. Їхні безпосередні пращури, які жили близько двох мільйонів років тому, полювали, збирали мед, комах та дикі рослини, забезпечуючи існування ранніх гомінідів. Соціальні групи зазвичай були невеликими (від великої сім’ї до об’єднань до ста осіб) і вели кочовий спосіб життя, постійно мігруючи в пошуках ресурсів.
Незважаючи на те, що сільськогосподарська революція розпочалася близько 12 тисяч років тому, деякі традиційні практики мисливців-збирачів збереглися. Сьогодні таких спільнот залишилося небагато. Прикладом є народ хадза в Танзанії, який підтримує свій прадавній спосіб життя вже понад десять тисячоліть.
Вивчення давніх людських останків, таких як скелет Чеддар Мена, який жив на території сучасної Великої Британії близько 10 тисяч років тому, дозволяє відновити зовнішність перших мешканців Британських островів. З генетичної точки зору, він також належав до західноєвропейських мисливців-збирачів. Раціон його групи включав горіхи, насіння, а також м’ясо оленів, великих диких биків та прісноводну рибу.
Сучасні перспективи довголіття
Прогрес у науці та медицині суттєво збільшує очікувану тривалість життя. Наприклад, у Великій Британії число людей, які досягли віку 100 років, перевищило 16,6 тисяч у 2024 році — це вдвічі більше, ніж двадцять років тому. Жінки залишаються домінуючою групою серед столітніх (понад 13,5 тисяч осіб). Абсолютний світовий рекорд тривалості життя належить Жанні Луїзі Кальман із Франції, яка прожила 122 роки.
Фактори «Блакитних зон»
Фахівці, які вивчають секрети довгожителів, наголошують, що у так званих «Блакитних зонах» — регіонах світу, де люди регулярно доживають до століття, — ключову роль відіграє не лише генетика. Вирішальними є такі фактори, як постійна фізична активність, відчуття мети, міцна віра, соціальна підтримка та любов близьких. Навіть проста щоденна рухова активність, наприклад, регулярні піші прогулянки, вважається важливим внеском у тривале та здорове життя.
