Росіяни не допомагали пораненим воїнам ЗСУ врятуватися.
Після теракту у колонії в Оленівці, де утримувалися українські військові, охорона закладу відкрила вогонь по тих, хто вибрався з барака.
Про це повідомляє Укрінформ, посилаючись на заяву авторки розслідування, журналістки Медійної ініціативи за права людини Марія Климик.
Новий рівень цинізму
За її словами, військові напередодні трагедії обійшли всю територію місця, де їх утримували, і знайшли деякі слабкі місця у паркані, що і врятувало частину людей. Климик зазначила, що після того, як військові вже нічого не могли зробити у самому бараці і не могли через вогонь витягнути тіла інших людей, вони почали вибиратися звідти.
“Вони доволі великий такий шлях подолали до виходу з самої колонії. Там їх зустрічала охорона, яка відкрила вогонь по хлопцях, які бігли з криками про допомогу, бо вони боялися, що ці побіжать далі”, – заявила представниця МІПЛ.
Жоден представник охорони чи адміністрації колонії, стверджує вона, не наблизився до барака і не допомагав витягувати поранених, надавати меддопомогу чи гасити пожежу. Все це робили самі військові, перев’язуючи рани залишками одягу, який був на них.
“Вони намагалися навіть когось передати з важкопоранених за територію, бо дехто з хлопців побачив, що до стін колонії приїхали швидкі. Однак швидкі на територію не запустили і хлопця, якого їм вдалося таки передати через браму колонії, повернули назад. Тобто не було тоді медиків – на той час їм просто заборонили заходити на територію колонії”, – сказала Климик.
Натомість полонені медики, які почули вибухи, одразу зібрали всі нечисленні медичні засоби, які у них були, і чекали, коли до них прийде охорона, щоб їх забрати для надання допомоги. Але ці медики чекали близько 2-3 годин, поки за ними хтось з’явився.
“І коли вони прибігли вже до алеї, то один із цих медиків нам описав це як дуже жахливу картину: із хлопців хтось біг, хтось повз, всі були у крові, з травматичною ампутацією, з черепно-мозковими травмами, з глибокими ранами черевної порожнини, і вони самостійно у такому стані добиралися за допомогою”, – наголосила представниця МІПЛ.
Через те, що адміністрація колонії зовсім не квапилася надавати допомогу, на алеї загинуло 5 військових, яких вдалося витягнути з барака.
За даними правозахисників, із моменту вибуху до того, коли азовців почали евакуйовувати звідти, пройшло 6 годин.
“Увесь цей час медики і самі поранені, які були не у такому критичному стані, своїми силами намагалися врятувати своїх побратимів. Потім важкопоранених почали вивозити, але навіть не спеціальними каретами швидкої допомоги, а звичайними військовими КАМАЗами. Тобто їх туди клали на носилках, один на одного”, – заявила вона.
Климик зазначила, що військові були у важкому стані, але на це ніхто не зважав, і дорогою до лікарні у першому КАМАЗі загинуло ще двоє або троє людей. Ймовірно, причиною стало те, що вони перевозилися у неналежному стані.
“Як зазначає один із військових, який їхав у другому авто, цей КАМАЗ їхав на великій швидкості, гальмував на ямах. Тобто, хлопці ще дорогою зазнали значних травм від способу їхнього транспортування”, – акцентувала представниця МІПЛ.
За її словами, наступного дня, 29-го липня, одного з військовослужбовців “Азову”, який не був у цьому бараці, змусили проводити опізнання тіл своїх побратимів.
