В Україні починає розвиватись нова форма лікування та реабілітації людей з використанням спеціально підготовлених собак (каністерапія).
Біс – американський пітбультер’єр, який виконує важливу та делікатну роботу в Україні. Він заспокоює дітей, травмованих війною. Про це інформують Економічні Новини із посиланням на Associated Press.
Цього тижня 8-річний сірий пес вчасно прибув до реабілітаційного центру. Поки Біс чекав у коридорі, діти сиділи за столом і слухали психолога Оксану Слєпову. «У кого є собака?», — запитала вона, і кілька рук піднялися одночасно, а простір заповнився криками «Я, я, я!». Один хлопець сказав, що його собаку звали Стіч. «Танк», — сказав інший хлопчик, додавши, що їх у нього всього п’ять, але він забув, як їх усіх звати. Всі засміялися.
Сім дівчат і дев’ять хлопчиків – віком від 2 до 18 років – виглядають як школярі, які насолоджуються уроком. Але у них є конкретні історії: дехто був свідком того, як російські солдати вторглися в їхні рідні міста і били їхніх родичів. Деякі – сини, дочки, брати чи сестри солдат, які перебувають на передовій, або загинули. Вони збираються разом у Центрі соціальної та психологічної реабілітації. Співробітники регулярно проводять психологічну терапію для всіх, хто постраждав від війни.
Розташований у Боярці, центр був створений у 2000 році як частина зусиль з надання психологічної підтримки людям, які прямо чи опосередковано постраждали від вибуху на атомній станції в Чорнобилі 1986 року. Зараз діяльність центру зосереджена на людях, які постраждали від війни. У ці дні, коли деякі райони знеструмлені після російських атак на українську енергетичну інфраструктуру, двоповерхівка – одне з небагатьох місць, де є світло та опалення.
Коли діти зібралися, Слєпова хитро запитала, чи хочуть вони з кимось зустрітися. Діти сказали “так”. Двері відчинилися. Обличчя дітей засяяли і вони почали посміхатися. З’явився Біс, терапевт, який виляв хвостом.
Понад 30 хвилин Біс дозволяв усім торкатися себе та обіймати, не гавкаючи. Ніби нічого іншого не мало значення в той момент, ніби не було про що турбуватися. Це перший випадок, коли Слєпова працювала з собакою в рамках своєї терапії. Але, за її словами, вона читала багато літератури про каністерапію і те, що “робота з собаками, з чотирилапими реабілітологами допомагає дітям зменшити стрес, підвищити стресостійкість і зменшити тривогу”.
Вона спостерігала, як деякі діти бояться гучних звуків, наприклад, коли хтось закриває вікно або коли вони чують шум літака. Деякі падають на підлогу або починають питати, чи є поблизу бомбосховище. «Кожна дитина по-різному психологічно травмована», – сказала вона.
