Похід у Середземне море з ризиком для самого Кузі та його екіпажу, а також навколишнього середовища - це не більше ніж рекламна кампанія МіГ-29К.
Жовтень близько, і для гордості російського ВМФ це знаковий місяць, адже саме на нього призначено перший бойовий похід у багаторічній історії страждань і НП авіаносного крейсера “Адмірал Кузнєцов”. З іншого боку, як усім добре відомо, у Сирії зараз ніби як перемир’я, але похід Кузі ніхто не скасовував.
Погодьтеся, досить дивне рішення – ризикувати єдиним авіаносцем, у якого більше шансів затонути дорогою в Середземне море, ніж дістатися до пункту призначення, заради надання підтримки авіаційному угрупованню ПКС РФ, зважаючи на розпочате перемир’я. То навіщо «Адмірал Кузнєцов» прямує до Сирії? Розберемося?
Для надання підтримки ПКС РФ
Це офіційна версія, однак вона не витримує критики. Так, спочатку складається таке враження, проте лише для тих, хто не знає всіх недоліків Кузі, а крім уже неодноразово раніше зазначуваних проблем, у нього є один істотний мінус у конструкції – немає катапульти. Тобто літаки злітають з палуби завдяки трампліну. У чому ж недолік? Та в тому, що для злету з такою палуби літак має бути з мінімальним навантаженням.
Інакше кажучи, авіаносець, що прибуває до берегів Сирії, надаватиме підтримку ПКС РФ дюжиною літаків з неповним боєкомплектом. Якийсь сумнівний ККД від такого помічника, простіше перекинути ще десяток-другий літаків до Хмейміма, ніж влаштовувати цей цирк.
Гра м’язами
Росія з усіх сил намагається зараз продемонструвати свою боєздатність, міць і тріумфальну ходу геополітичним подіумом. Гра м’язами є обов’язковою складовою її глобальної пропаганди, і на це не шкодують останні заощадження пенсіонерів. Але кожна гра має свої цілі й ефект. Наприклад, спалюючи десятки й навіть сотні мільйонів рублів, за лічені дні піднявши сто тисяч військовослужбовців по тривозі, Москва не тільки чинить психологічний тиск на Захід, а й відпрацьовує тактику раптових зборів, з подальшою атакою, або займаючи оборонні позиції, підвищуючи в такий спосіб ефективність своїх підрозділів.
У випадку з Кузею така тактика не простежується, адже відразу після свого «бойового хрещення» дідок вирушить у док на модернізацію, яка забере в кращому разі два роки, а в гіршому… Перший та останній бойовий виступ.
До того ж налякати своїм єдиним авіаносцем як бойовою одиницею РФ нікого не може, а ось як екологічною катастрофою – так. Антагоністи Кремля це чудово знають, ставлячись до цього крейсера як до геморою, а не як до серйозної загрози.
Рекламний банер
І тут ми близькі до істини як ніколи. Річ у тім, що на «Адміралі Кузнєцові» розміщено нечисленні МіГ-29К – палубні багатоцільові винищувачі четвертого покоління. Щоправда, цих пташок не більше сотні, та й то, основний замовник 29-х – Індія… Індія, яка нещодавно висунула Росії претензії щодо низької якості цих винищувачів.
Нагадаю, за заявами індійської сторони, справність літаків МіГ-29К становить від 15,93%, а в МіГ-29КУБ – від 21,30% до 47,14%. Утім, діватися індусам з підводного човна нікуди, адже в них два авіаносці «Викрамадитья» та «Вікрант», які треба забезпечити палубної авіацією. Крім того, Делі планує обзавестися третім авіаносцем, і тут Росія намагається нав’язати братній країні свій проект 23000Е.
Отже, Індії треба буде забезпечити себе авіацією вже для трьох авіаносців, з наявними на озброєнні 48 МіГ-29Е/КУБ. І бажання Москви нав’язати разом з міфічним проектом 23000Е, який, може, й не побачить світла найближче десятиліття, свої аварійні палубні винищувачі цілком зрозуміле, але ж їх треба показати в усій красі.
То що ж, виходить, похід у Середземне море з ризиком для самого Кузі та його екіпажу, а також навколишнього середовища – це не більше ніж рекламна кампанія МіГ-29К? Якщо врахувати всі озвучені версії, то остання відіграла значно більшу роль у прийнятті цього рішення, ніж решта. Адже не забувайте, що завдяки контрактам від 2004 року між РФ та Індією останній було продано винищувачів на $2,2 млрд, і стільки ж їй може знадобитися для подальшого розвитку авіаносного флоту. А як відомо, Московське авіаційне виробниче об’єднання імені П. В. Дементьєва нині переживає не найкращі часи…
Жовтень близько.
