Тихо і непомітно для більшості громадян Росії, ОРДЛО, та й України, в РФ відбулася досить значуща подія.
Про це розповіла блогер і юрист Олена Степова.
24 січня 2018 року Державна Дума РФ одноголосним голосуванням ратифікувала внесену в листопаді минулого року Володимиром Путіним угоду про входження до складу Російської Армії збройних сил Південної Осетії.
Південна Осетія така ж невизнана в усьому світі «республіка», як і ОРДЛО. Єдине, що різнить її жителів з жителями окупованого Донбасу, так це визнання «республіки» Росією.
Текст цієї угоди має на увазі перегляд поточної структури армії Південної Осетії і приведення її до російських загальновійськових стандартыв, всі поточні осетинські військові просто переходять на службу до Росії і стають контрактниками.
Навряд чи це зроблено без урахування російських інтересів в конфліктах в Сирії і на Донбасі. Після ряду військових невдач і пропагандистських провалів на Донбасі, Росії стає все складніше і складніше приховувати свою присутність там, де «іхнет», як і знаходити свіже м’ясо для упаковки в цинкові консерви на просторах неосяжної.
Санкції, якими накрило Росію з головою, за її «неучасть» в російсько-українській війні, окупацію Донбасу і анексію Криму, вже чутливі і для російської економіки і для російського олігархату.
Російсько-українська війна стала єдиною за всю історію РФ, за якою послідували й хороші ляпаси, і вагомі стусани.
Всі війни, що вела Росія, все «звільнені республіки» і території, як і їхні лідери, виявилися слабкі і не змогли ні привернути увагу світової громадськості до наруги над своїми країнами, ні довести вину РФ, ні покарати її за зруйновані мирні міста і зіпсовані життя.
Ми ведемо бій на всіх фронтах, захищаючи свою країну. Політичний фронт, тримають Президент і дипломати. Україна виявилася єдиною країною, яка гостро зреагувала на російську агресію і, зібравши всі докази, виступила зі звинуваченнями на адресу окупанта на міжнародній арені.
Росія, яка отримувала довгострокову, з часів СРСР, безкарність за свої злодіяння, явно не розраховувала на такий пасаж від «молодшого брата», напханого агентами і п’ятою колоною. І прорахувалася.
Ментальність все ж зіграла свою роль в донбаському питанні. Саме, підкреслю, в донбаському. Якби війна перекинулася на всю територію України, то російським було б легко нас вбивати, їх до цього підготувала пропаганда. Скільки з екрану «братньої» і «мирної» Росії звучали заклики вбивати всіх жінок і дітей ненависних бандерівців-хахлов? Десятки? Думаю, сотні!
Але у владі російських вбивць виявилися ті, хто кричав «путінвведі», «Донбас-це Росія», хто цілував російські прапори і танки, вважає росіян визволителями і молиться в російських церквах за Путіна.
На Донбасі є і представники приватних армій, той же «Вагнер» неодноразово підтверджував свою присутність в ОРДЛО, і російські контрактники-відпускники, і добровольці, громадяни РФ.
Ми, проукраїнські жителі Луганщини, з 2014 року попереджали “русскоміровцев” Донбасу про те, що в обіймах Росії їх чекають не молочні ріки і нафтодоларові берега, а смерть, голод, розруха і війна. Нам не повірили.
Я давно пишу, що війна на Донбасі закінчиться тоді, коли самі мешканці почнуть говорити правду. Зараз вони, сподіваючись на гуманітарку і допомогу РФ, на ілюзію «нас візьмуть до складу», попросту стають живим інформаційним щитом і брешуть в унісон з оккупантом- “іхздесьнєт”.
Вмирають підприємства, міста, по Донбасу семимильними кроками крокує голод і розруха. Як би «нас тут немає» не торкнулося і самих виправдовувачів «русского мира» і «путінської любові».
Спочатку жителі ОРДЛО зникли з карти світу, ставши невизнаною республікою і неіснуючим «народом Донбасу», потім зникли з цивільного та правового поля, потім з поля свобод, зв’язку, роботи, грошей. Залишилося зникнути з поля життя.