В часи, коли Україна веде складний контрнаступ проти сил Росії, сплачуючи високу ціну, країни НАТО обговорюють, як посилити військовий потенціал Києва і забезпечити український суверенітет у довгостроковій перспективі. Були повідомлення про те, адміністрація Джо Байдена заявила Конгресу, що хоче запропонувати українській стороні модель допомоги у сфері безпеки, засновану на відносинах США з Ізраїлем.
«Такий підхід, альтернатива членству України в НАТО, — це помилкове застосування геополітичних обставин Ізраїлю, яке на невизначений час увічнить російську агресію», – пише в своїй статті експерт Atlantic Council і колишній заступник помічника міністра оборони США з питань Європи і НАТО Ян Бжезінський.
Протягом десятиліть США зміцнювали безпеку Ізраїлю, надаючи йому щорічну військову допомогу у розмірі 2-4 мільярдів доларів. Сьогодні ця допомога закріплена в десятирічній угоді, яка передбачає виділення Ізраїлю 38 мільярдів доларів військової допомоги в період з 2019 по 2028 рік. Вашингтон не надає Ізраїлю гарантій безпеки, які б передбачали зобов’язання військового втручання у разі нападу. Але його військова допомога дозволила Ізраїлю створити одну з найкращих у світі армій.
Ті, хто відстоює цю модель для України, побоюються, що надання членства в НАТО Києву сьогодні втягне Альянс у війну з небезпечними ризиками ескалації. Вони стверджують, що довгострокові домовленості про допомогу в сфері безпеки можуть зберегти якісну військову перевагу України над Росією. Прихильники «ізраїльської моделі» вважають, що це врешті-решт зламає волю Москви і призведе до мирного врегулювання, після чого Україні можна надати членство в НАТО.
Дійсно, допомога США має вирішальне значення для виживання Ізраїлю. Ізраїльські військові, як і їхні українські колеги, викликають захоплення в усьому світі за своєю мужність, завзятість і винахідливість. Але на цьому схожість закінчується. Україна стикається з абсолютно іншою і складнішою загрозою.
Вороги Ізраїлю в ісламському світі – це не великі держави. Вони розрізнені і часто розділені. Деякі з них бідні і страждають від значних внутрішніх розколів. Їхні армії не вирізняються високою боєздатністю. Деякі з них зазнали поразки від Ізраїлю. Жодна з них не озброєна ядерною зброєю. Натомість Ізраїль, як і Росія, має ядерну зброю. В України такого арсеналу немає. Київ відмовився від засобів ядерного стримування в 1994 році під тиском США й інших країн НАТО.
Більше того, деякі з колишніх ворогів Ізраїлю зараз стали його партнерами у сфері безпеки. Деякі з них отримують західну економічну допомогу і військову техніку. Ці відносини дозволяють Заходу здійснювати певний, хоч і не завжди вирішальний, вплив на їхні дії. Але в Заходу немає подібних важелів впливу на Росію Владіміра Путіна.
«Крім того, ізраїльська модель не змогла запобігти агресії. Ізраїльтяни пережили десятиліття артилерійських обстрілів, ракетних ударів і транскордонних терористичних атак включно з тими, які організував Іран, котрий перебуває з більш суворими західними санкціями, ніж Росія», – пише Бжезінський.
Київ протистоїть більш потужному супротивнику. Росія – це величезна унітарна держава, населення якої більш ніж утричі перевищує населення України, а економіка вдесятеро більша. Рішучість Москви знищити Україну і її історію набагато перевищує колективну інтенсивність ворогів Ізраїлю.
Підтримка України за таких обставин буде в рази дорожчою, ніж та, яку США надали Ізраїлю. За оцінками Кільського інституту світової економіки, лише за перший рік війни Україна отримала понад 150 мільярдів доларів у вигляді військової, економічної і гуманітарної допомоги. З цієї суми 77 мільярдів доларів надійшло лише від США.
«Якщо трансатлантична спільнота запропонує Києву ізраїльську модель, Україна залишиться на невизначений час у сірій зоні небезпеки, яка неодноразово каталізувала гегемоністські амбіції Путіна до насильницьких дій. Україна повинна буде розглянути свої варіанти. Незалежно від економічної та військової допомоги США, Ізраїль часто здійснював військові дії, які суперечили бажанням його західних друзів. Ізраїль збудував власний ядерний арсенал. Чому б Україні не зробити те ж саме?» – йдеться в статті.
Бжезінський наголошує, що допоки НАТО не буде повністю відданим захисту безпеки України, Путін продовжуватиме свої насильницькі дії, особливо якщо він буде вважати, що продовження конфлікту не дозволить Києву приєднатися до Альянсу. Путін не повинен отримати безстрокове право вето на трансатлантичну безпеку.
«Надання Україні членства в НАТО має вирішальне значення для забезпечення її швидкої і рішучої перемоги у війні проти Росії. Це найбільш однозначний спосіб продемонструвати Путіну, що підпорядкування України є недосяжним і марнотратним. Це найнадійніший спосіб гарантувати, що така агресія ніколи не повториться. Створення сил Альянсу для надійного стримування російської агресії проти України буде менш обтяжливим у фінансовому плані, ніж зміцнення і підтримання обороноздатності України і відбудова її економіки в умовах постійної війни», – підкреслює автор.
Він допускає, що НАТО може поширити свої гарантії безпеки на територію, яку Україна буде контролювати на момент вступу. Доля решти української території можна розглянути пізніше в майбутньому. Так було у випадку з Німеччиною, оскільки третина її території контролювалася СРСР, коли вона вступала до НАТО. Бжезінський пише, що після такого приєднання України до союзників Москві довелося б вирішити, чи поширювати свою війну на територію Альянсу. Останні події продемонстрували, що російські війська явно не готові до цього завдання.
В той час як лідери країн НАТО наближаються до саміту у Вільнюсі, США напрочуд самотні у своєму небажанні надати Києву запрошення і чітку дорожню карту для вступу. Але це в інтересах не лише України. ЇЇ вступ несе стратегічну користь трансатлантичній спільноті.
