Підозрювані у розстрілі поліцейських визнали свою провину, але те, що вони сказали на суді у своє виправдання – шокує.
Також стало відомо, скільки все ж таки зброї було у тих ящиках, за перевірку яких розстріляли поліцейського.
Прощання із вбитим поліцейським
Він мріяв бути спецпризначенцем, але тепер він навіки у строю. 22 квітня на Вінниччині попрощалися з поліцейським, якого двоє військових дезертирів, вони ж батько й син застрели на дорозі під час виконання службових обов’язків. Провести в останню путь Максима Зарецького прийшли сотні рідних, друзів і колег.
Максиму Зарецькому посмертно присвоїли звання капрала.
Підозрювані визнали провину! Що було у ящиках?
Зараз вже підозрювані у вбивстві хлопця за гратами і навіть визнали провину, хоча після поранення одного та вбивства іншого поліцейського хутчіш втекли, а ті самі ящики, за які забрали життя патрульного, скинули в річку. Закривавлене авто, адже Максим встиг поранити одного із нападників, сховали в гаражі, самі ж кинулися в іншу область, аби потім спробувати перетнути кордон з невизнаним Придністров’ям. З річки, на яку вказали Валерій та Віталій Васілаке, водолази витягнули ті самі ящики. Всередині – 100 гранат і 25 тисяч набоїв, за це і вбили поліцейського, аби той не побачив зброю в машині – повідомив Керівник спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Олексій Рихлюк в ефірі “Київ24”.
“У водоймі, в якій зловмисники залишили боєприпаси, було знайдено на даний час близько 100 гранат, а також близько 100 запалів до них, та близько 25 тисяч набоїв до стрілецької зброї калібру 5.45. Це попередні дані, на даний час слідчі ще проводять огляд місця подій та описують все інше майно”.
Свідчення старшого підозрюваного
Та у суді старший із підозрюваних, 52-річний Валерій Васілаке здивував усіх. До речі, він був абсолютно спокійним й нібито щиро покаявся.
Батько “топить” сина
Аж тут старший Васілаке після покаяння заявляє: стріляв не він, а його син, і всю провину перекладає на 26-річного Віталія.
Свідчення сина
Сам Віталій цю версію теж підтвердив. Він на суді сказав, що конфлікт трапився через бойові гранати Ф1, які він з батьком перевозив у двох ящиках, у кожному, мовляв, було по 10 штук. Попри заяву керівника прокуратури, що в ящиках було 100 гранат і 25 тисяч набоїв. Віталій також розповів, що він був командиром підрозділу й зізнався, що списав гранати, аби забрати їх додому.
Інкримінують відразу три статті
Про те, що і він, і батько – військові – раніше підтвердили у Сухопутних військах. Крім вбивства поліцейського, їм інкримінують ще й статтю дезертирство. Так як обидвоє після вбивства поліцейського втекли й планували перебратися за кордон, суд обрав і батьку, і сину безальтернативний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Їм інкриміновано вбивство і замах на життя поліцейських, незаконне поводження зі зброєю та дезертирство. Чи можуть їх засудити до довічного – розповіла речниця ДБР Тетяна Сап’ян.
Причетні ще й до ДРГ?!
Крім того, наразі СБУ перевіряє їхню причетність до діяльності диверсійно-розвідувальних груп. Українці ж висловлювали свої версії, чому так сталося, зокрема військовослужбовець Євген Карась у своєму телеграм-каналі припустив, що життя поліцейського батько й син забрали, бо на кону були гроші.
Шокуючі деталі
Але згодом спливли нові деталі, які шокують.
Наголошуємо, що офіційно ця інформація наразі не підтверджена, але в мережі поширюються чутки про минуле Валерія та Віталія Васілаке. Подейкують, що вони були ярими прихильниками московської церкви, що багато може пояснити. Їхнє фото поруч із батюшкою оприлюднив Євген Карась.
Як вдалося вкрасти зброю?
Винні мають понести суворе покарання, виникають питання й до того, а як так сталося, що командир зміг списати зброю ще й у такій кількості і все це під час війни? Слідство триває, а на результати чекає вся країна.
Не буває поганої професії, бувають різні люди…
Тож перш ніж викрикувати лозунги: “Всех ментов на войну”, подумайте, а хто захищатиме нас тут. Ми не згрібаємо під одну кагорту усіх військових, ні в якому разі, й так само поліцейських. Але скільки тих, що можуть замаскуватися в однострій, аби заховати під ним своє справжнє обличчя, або ж навіть без військової форми, накинутися як на поліцейських, так і на простих громадян? Немає поганої професії, є різні люди.
Думайте тепер, аби потім знову не плакати. Служба безпечною не буває ніколи й ніде, й ніколи не знаєш, з ким зіткнешся за рогом навіть у більш мирному місті. Пам’ятайте, що в країні – війна, ворог може атакувати не лише на фронті, але і в тилу.
