Ірина Дмитрієва, мати маленької дівчинки Лізи, яка загинула під час ракетного удару по Вінниці, розповіла, що згадала день обстрілу
Ірина Дмитрієва, мати чотирирічної Лізи, яка загинула через російський ракетний удар по центру Вінниці 14 липня, написала пост в Instagram, в якому розповіла, що пам’ятає про той день, повідомляють Економічні Новини з посиланням на Фокус.
Раніше жінка повідомляла, що, отримавши поранення, потрапила в лікарню та втратила пам’ять. Вона не розуміла, де перебуває та де її дочка.
“Після операції я втратила пам’ять, не розуміла де я та чому моє тіло все перев’язане. Усю ніч відтворювала події, згадувала, думала, де Ліза, чому не зі мною. Я вірила — моя дочка жива, бо такого не може бути, моя дитина не могла загинути, так не повинно бути”, — написала Ірина.
Жінка перебувала в реанімації з ураженням легень, печінки та черевної порожнини. Про смерть доньки їй не повідомляли, щоби не спровокувати кризу. Перший пост вона написала лише 7 серпня, сказавши, що не знає, як жити далі.
Тепер, як написала Ірина, вона згадала “кожен момент того фатального дня” та побувала на місці загибелі доньки.
“Світе, я не розумію, чому ти дозволяєш російським нелюдам убивати нас”
“Пам’ятаю, як почула гучний гул, подумала це точно не літак. Ми одночасно з Лізою підняли голову вгору, прямо над нами летіла ракета — надзвичайно велика. Здавалося, що вона в парі метрів над головою. Побачила, як падає в бік Будинку офіцерів, стала спиною до нього, думала, що закрию собою дитину. Це була навіть не секунда, а набагато менше”, — згадує Ірина Дмитрієва момент падіння ракети.
“Я дуже сильно тримала візочок разом із Лізою, зігнулася, її голова була біля моєї. Далі — сильний вибух, і земля затремтіла. Ми не впали. Тоді я зовсім не відчувала болю, тільки мертва тиша навколо. Навколо стіною стояв чорний дим, нічого не було видно. Я не чула другий вибух, не чула сигналізацію машин, нічого не чула.
Потім побачила свою улюблену донечку, її розірване тіло. Ще кілька хвилин бігала, шукала людей, щоб допомогли витягти Лізу з візочка. Навколо стояла мертва тиша. Сіла та почала кричати. Потім відчула сильний біль і побачила, як на землю ллється кров, почала задихатися. Мозок відмовлявся вірити. Ця страшна картина крутиться перед очима знову й знову. Я все пам’ятаю до дрібниць”, — так Ірина відтворила події того дня.
“Російські терористи, ці істоти, вбили мою дитину, підняли руку на святе. Скільки ще світові потрібно доказів, щоби зупинити масові вбивства українського народу? Понад 360 убитих і зґвалтованих маленьких ангелів. Світе, я не розумію, чому ти дозволяєш російським нелюдам убивати нас”, — написала жінка.
Нагадаємо, ракетний обстріл Вінниці відбувся 14 липня. Ірина Дмитрієва з 4-річною донькою Лізою вирушили на заняття до логопеда й опинилися поряд із місцем обстрілу. Загалом загинули 23 особи, крім Лізи, загинули ще двоє хлопчиків: семи та восьми років. Один із них живцем згорів у припаркованій машині.
Ще одну дитину, семирічного Романа, відправили на лікування в Німеччину. У дитини обгоріло обличчя, у черепі застрягли осколки. Його мати загинула.
