Січнева девальвація гривні не стала сюрпризом для учасників валютного ринку.
Про це розповів аналітик Максим Пархоменко.
Чотири місяці – з листопада по лютий – найскладніший час для гривні.
Чому? Уже котрий рік статті експорту для нашої країни незмінні – сировинні товари чи товари з малим ступенем обробки. Через цю “традицію” періоди сезонного тиску на валютний ринок раз по раз повторюються. Ціни на товари українського експорту найбільш сильно схильні до сезонності, і ця зима не стала винятком.
У такі моменти ключовими гравцями ринку стають НБУ і Нафтогаз, який активно скуповує валюту для імпорту газу. Сюди ж варто додати і більш дрібних імпортерів енергоресурсів. Більшість з банків діє переважно в інтересах своїх клієнтів, рідко виходячи за рамки їх доручень.
Винуватцями падіння курсу прийнято вважати і міфічних спекулянтів, які нібито наживаються на ринкових коливаннях. В теорії ця версія має право на життя. Але практика свідчить про протилежне: з урахуванням динаміки курсу, маніпулювати ринком просто немає сенсу. При зростанні долара на одну гривню (а це критичне значення для українського міжбанку) на операції в $ 1 млн умовний спекулянт може заробити не більше $ 30 000 або близько 0.3%. Доцільність таких операцій викликає великі сумніви.
Населення і дрібні імпортери теж не мають особливого впливу на загальну чашу “валютних терезів”, хоч і НБУ періодично киває в їх сторону. У загальному розрізі питомих вага цих двох категорій не перевищує 10-15%. Відповідно глобальних трендів на ринку вони не формують.
Хто реально здатний обернути все з ніг на голову, так це центробанк. Він не тільки виступає активним учасником всього процесу, беручи участь в торгах на міжбанку, а й проводить так звану “монетарну рестрикцію”.
Мова про облікову ставку НБУ. Підвищуючи її рівень, регулятор намагається скоротити залишки на кореспондентських рахунках банків. У теорії це повинно стимулювати фінустанови використовувати “зайву” гривню для більш активних операцій, ніж просто купівля валюти. По-перше, такого роду вкладення не приносять особливих доходів. По-друге, куплена валюта буде мертвим вантажем лежати на банківських рахунках.
Більш оптимальним варіантом для учасників ринку, за умови високих ставок, є покупка цінних паперів або активне кредитування. Це і хоче бачити НБУ. Інша справа, що у нас виходить замкнуте коло, в якому банку вигідніше відправити вільні кошти на покупку тих же ОВДП, а не кредитувати населення. Облігації завжди будуть більш привабливими (бо дають хороший дохід при мінімальному рівні ризику), ніж роздрібні кредити або іпотека, навіть якщо ставка по ним сильно виросте.
Підвищення ставки НБУ допомогли: каскадного падіння гривні в цьому році не спостерігалося. Так, ми бачили різке падіння, але приблизно те ж саме було і в попередні роки – така динаміка залишається нормою. За перший місяць 2018-го долар, всупереч похмурим прогнозам, навіть в найбільш пікові моменти так і не досяг позначки в 29 гривень, не кажучи вже про заявлених урядом в бюджеті 30.
Чиновники НБУ обіцяють, що гривня почне зростати приблизно з середини лютого. З цим можна обережно погодитися: на початку місяця країна почне скорочувати закупівлі енергоресурсів з Європи, загальне споживання газу поступово скоротиться, що для валютного ринку означає відхід одного з ключових покупців валюти. Природне потепління означає і зростання валютної виручки у аграріїв. Для них весна – це час найбільш високих цін на зернові, коли сільгоспвиробники активно продають продукцію, накопичення влітку.
У січні у нашої валюти був найскладніший період і, якщо найближчим часом курс стабілізується, долар до весни почне планомірне зниження до відміток нижче 28 грн.
