Російське керівництво зробило дві помилки, що ведуть до ускладнення ситуації з ринковою часткою «Газпрому».
Про це на своїй сторінці в Facebook написав голова Ради НБУ Богдан Данилишин. Він написав про те, що після того, як керівники Росії і «Газпрому» усвідомили реальну силу сланцевого газу, включно з успішним поширення технологій його скраплення і регазифікації, а також транспортування, ними були зроблені спроби різкого нарощування мережі трубопроводів для поставок газу в Європу: ” обидва «Північні потоки», «Турецький потік», «Південний потік» мали на меті, поряд з розширенням можливості транспортування газу в Європу, виключити Україну з числа транзитерів. Що було другим спонукальним мотивом, після геополітичного , для військової агресії Росії проти нашої країни …
… Україні вдалося укласти новий контракт на транзит російського газу на досить вигідних умовах. Здавалося б, варто сумувати про те, що поставки російського газу в Європу через нашу газотранспортну систему знизилися майже втричі в порівнянні з січнем минулого року – 2,55 млрд. куб. м проти 8 млрд. куб. м. Однак, новий контракт укладено на умовах “качай або плати» – скільки не прокачав, доведеться платити за весь законтрактований обсяг. Тому, «Газпром» був змушений заплатити передбачений в договорі обсяг – 5,2 млрд. куб. Тобто, фактично росіяни в січні прокачали тільки 46% від того обсягу, за який заплатили. Ще одна примітна деталь – в разі, якщо «Газпром» буде прокачувати через українську ГТС обсяги газу, що перевищують законтрактовані, в новому транзитному договорі передбачені підвищувальні коефіцієнти. Тоді чим більше прокачають газу, тим вище буде тариф. Максимально можливе передбачене збільшення тарифу – 45%.
Таким чином, керівництво «Газпрому» витратило десятки мільярдів доларів (коштів компанії і позикових) для будівництва трубопроводів, частина з яких не будуть завантажені на повну потужність, отже, термін їх окупності, що називається, пішов за горизонт. Інша частина побудованих трубопроводів взагалі може бути не задіяна – на «Південному потоці» поставлений хрест, його труби демонтовані, а «Сила Сибіру», через який газ повинен був йти в Китай, має досить туманне майбутнє в зв’язку з неясними перспективами КНР як споживача саме російського газу “, – написав експерт.
Також, Данилишин назвав дві важливі помилки, які зробило російське керівництво. Вони призвели до ускладнення ситуації з ринковою часткою «Газпрому»:” Перша помилка – політична. Оголосивши себе енергетичною наддержавою, керівництво Росії настільки безсоромно використовувало енергоносії як зброю політичного тиску і шантажу, не тільки Україна, але й інші країни стали або взагалі відмовлятися від закупівель газу в Росії, або значно скорочувати їх. Триває «парад відмов і скорочень» – наприклад, в минулому році Туреччина на 40% знизила закупівлі російського газу, який заміщається поставками катарського СПГ і трубопровідного газу з Азербайджану (причому, турки скоротили імпорт газу з РФ і в 2018 році). Болгарія анонсувала, що вже в цьому році знизить імпорт російського газу вдвічі. Польща в минулому році повідомила «Газпром» про те, що після закінчення контракту у 2022 року не буде його продовжувати і повністю відмовиться від російського газу.
Друга помилка – технологічна. Ставка була зроблена на технологію трубопровідної доставки газу, «Газпром» дуже сильно запізнився в питанні розвитку технологій транспортування СПГ. У США, Норвегії, Катарі, Австралії ввели великі потужності зі зрідження газу, ці країни успішно вирішують питання з транспортуванням СПГ, його регазифікації на терміналах з прийому газу в Європі. Великі європейські споживачі газу – Німеччина, Туреччина, Італія, Польща – будують потужні термінали для прийому СПГ газу. Тому і витісняється «Газпром» з європейського ринку “, – пояснив глава Ради НБУ Богдан Данилишин.
Також, глава Ради НБУ розповів, які важливі уроки з невдач «Газпрому» повинна винести Україна:” По-перше, ми повинні вже зараз найсерйознішим чином думати про те, чим замінити доходи, які зникнуть після завершення контракту на транзит російського газу. Зникнуть вони не стільки тому, що будуть введені нові транспортні потужності, які обходять Україну, скільки тому, що Європа продовжить скорочувати покупку трубопровідного російського газу. По-друге, ми маємо можливість ще раз переконатися в тому, що ставка на старі технології (трубопровідний спосіб транспортування газу) може привести до сильного технологічного відставання і втрат ринку. За великим рахунком, ми в аналогічній ситуації – наявність в Україні нехай і великих, але морально і матеріально застарілих промислових підприємств другого технологічного укладу не повинна заспокоювати. В умовах третьої і четвертої промислових революцій продукція цих українських підприємств буде витіснятися з ринків. Причому не тільки з міжнародних, але і з нашого внутрішнього ринку.
По-третє, складно передбачити реакцію російського керівництва на ті невдачі, які терпить їх «національне надбання».
Крім того, Данилишин нагадує про те, що Україні ні в якому разі не можна вдаватися до самозаспокоєння: “Ворог на наших кордонах і раніше небезпечний. Вражений ворог небезпечний подвійно. Що робити? Тут нам важливий приклад Ізраїлю, який з моменту свого утворення в 1948 році, також знаходився в складній ситуації, схожої на нашу, але послідовно подолав усі перешкоди і став однією з найбільш технологічних країн світу, головним чином, завдяки своїй військово-технологічній програмі. Прискорений перехід економіки України на інноваційно- технологічну модель розвитку дозволить нам істотно посилити свою обороноздатність. При цьому синергія і взаємне проникнення – трансферт проривних технологій зі сфери національного ВПК в цивільний сектор економіки і трансферт цивільних технологій у військово-технологічний сектор – стануть запорукою успіху України в економіці і військово-політичній сфері ” , – констатував Богдан Данилишин.
