Після початку повномасштабного вторгнення багато українців виїхали до Німеччини, яка добре підтримувала та підтримує біженців. Німецький Федеральний інститут демографічних досліджень з’ясував, що змінилося за три роки, з 2022 по 2025 год.
Згідно з дослідженнями інституту, за три роки зайнятість серед українців у Німеччині зросла втричі. Влітку 2022 року лише 16% біженців працездатного віку мали роботу, тоді як зараз ця цифра досягла 51%. Як зазначив керівник дослідження Андреас Етте, таким результатам значно посприяли мовні та інтеграційні програми, які допомогли багатьом українцям працевлаштуватися й адаптуватися в новій реальності.
Проєкт, під час якого вчені опитували українських біженців кожні шість місяців, стартував ще в 2022 році. Згодом до участі долучили й тих, хто прибув до Німеччини пізніше.
Цікаво, що позитивна динаміка відображається не лише у кількості працевлаштованих, а й у рівні задоволеності своєю роботою. Зокрема, серед опитаних віком від 20 до 50 років частка тих, хто задоволений робочими умовами та зайнятістю, зросла з 87% у 2023 році до вражаючих 94% станом на зараз.
Вартий уваги факт: найбільш освічені українці прибули до Німеччини під час першої хвилі війни. У наступні хвилі середній рівень освіти серед біженців дещо знизився.
Крім того, дослідники надали увагу й особистому життю респондентів. Згідно з результатами дослідження, 29% тих українок, які виїхали до Німеччини без чоловіків, вже не перебувають у відносинах із попереднім партнером.
Ті жінки, які виїхали разом із партнерами, думають про те, щоб лишитися у Німеччині назавжди. Ті ж, чиї партнери лишилися в Україні, планують перебувати у країні максимум кілька років.
Цікава і доволі несподівана тенденція: кожна четверта українська дитина або підліток, які наразі проживають у Німеччині, не хочуть залишатися в цій країні надовго. Їхні батьки, навпаки, здебільшого налаштовані оселитися тут назавжди.
При цьому молоді українці мають вагому перевагу – майже половина оцінює свої знання німецької мови як добрі або навіть дуже добрі. Це однозначно підвищує їхні шанси на успішну інтеграцію. А от серед дорослих лише 8% можуть похизуватися такою впевненістю. Втім, знання мови – це далеко не єдиний фактор. Успіх у адаптації визначають також позашкільна активність і встановлення дружніх зв’язків із місцевою молоддю.
Однак є й певні труднощі. Українські діти поки що відчувають слабший зв’язок зі школою у порівнянні зі своїми однолітками з Німеччини. Дослідники вбачають корінь проблеми в організації навчання: онлайн-заняття для українських учнів та створення окремих класів для біженців заважають їм повною мірою відчути себе частиною німецької системи освіти.
