Молдова опинилася перед вибором — вирватися з-під впливу Кремля чи зберегти нинішнє балансування між Москвою та Брюсселем.
Про це пише Світлана Кушнір на OBOZ.UA.
За її словами, географічне розташування країни підштовхує до європейської інтеграції, адже Молдова межує лише з Україною та Румунією і не має виходу до моря. Однак від початку 90-х російські «миротворці» в Придністров’ї стали важелем тиску Кремля, який поступово закріпився у політичному житті Кишинева.
Кушнір нагадує, що у 2020 році перемога Маї Санду на виборах дала сигнал про зміну курсу на європейський. Україна підтримала Молдову під час енергетичної кризи, але згодом Санду зробила низку кроків на зближення з Росією — серед іншого, просила у Путіна вакцину «Спутник V».
Після початку повномасштабної війни в Україні Молдова подала заявку на вступ до ЄС, однак не приєдналася до санкцій проти РФ. «Придністров’я залишилося під контролем Кремля, а Кишинів обмежився лише гучними заявами», — зазначає авторка.
Особливу увагу експертка звертає на енергетичні схеми. За даними Кушнір, борг Придністров’я за російський газ перевищив $11 млрд, але ці зобов’язання Кремль виставляє Молдові. Замість ліквідувати проблему, уряд Санду домовився про європейські субсидії, фактично фінансуючи анклав за кошти ЄС.
Попри заяви про боротьбу з корупцією, справи про «молдовський ландромат» залишаються нерозкритими. Лідери ПМР безперешкодно літають до Москви, тоді як проти внутрішніх опонентів влада застосовує тиск. «Формально курс на Європу задекларовано, але фактично залежність від Кремля збережена», — наголошує Кушнір.
На її думку, політика Маї Санду виглядає як спроба одночасно зберігати підтримку ЄС та не втрачати зв’язки з Росією. «Молдова отримала завдання із зірочкою: або дійсно позбутися російського впливу, або остаточно залишитися в його орбіті», — підсумовує Світлана Кушнір.
