Твори, які були написані понад півстоліття тому, є настільними книгами багатьох членів російської політичної еліти.
Президент РФ Володимир Путін вважає розпад СРСР геополітичною катастрофою.Но натхнення він черпає з праць не Володимира Леніна, а Івана Ільїна. Таку думку висловлює Тімоті Снайдер.
Він зазначає, що Ільїн, пророк російського фашизму, мертвий вже більше 60 років, але його книги переживають друге народження, будучи перевиданими величезними тиражами. Президент країни-агресора вже відкрито цитує його в посланнях до Федеральних зборів. Більш того, навіть тіло Ільїна перепоховали в Росії, а його архів – повернули з Мічигану.
Слід зазначити, що Путін – не єдиний послідовник Ільїна серед кремлівської еліти. Серед фанатів також Владислав Сурков. Прем’єр Дмитро Медведєв рекомендує до прочитання Ільїна російським студентам. Це прізвище присутній в промовах міністра закордонних справ РФ, глави конституційного суду і патріарха РПЦ.
У списку основних ідей Ільїна Снайдер називає, насамперед, погану природу індивідуальності. Особистість – це зло, переконаний філософ, а “різноманітність людських істот” – не що інше, як провал Бога, помилка при створенні світу, якою тепер щосили користується сатана. Політичні партії, громадянське суспільство, середній клас – все це теж сатанізм.
Таким чином, за вченням Ільїна, завдання політики – перемогти особистість, сформувавши “живу тотальність” нації. Його кумирами були Адольф Гітлер і Беніто Муссоліні, і в 40-50-ті роки Ільїн накидав ескіз конституції фашистської Святої Русі, якою керував би “національний диктатор”, “натхненний духом тотальності”. До речі, вибори в такій системі мали б чисто символічний або скоріше ритуальний характер.
Снайдер пише, що Путін покладався на авторитет Ільїна від свого повернення до влади в 2012 році до рішення втрутитися в події в Україні в 2013 році і анексії української території в 2014 році.
Надихнувшись Ільїним, він намагається не тільки знищити демократію в своїй країні, а й підірвати її в інших країнах, послабивши таким чином ворогів. Характерний приклад – США, де вибори, аж ніяк не символічні, відбудуться досить скоро і де є кандидат, який відкрито симпатизує Путіну – Дональд Трамп.
Таким чином, на думку Снайдера, Путін намагається представити демократію як хаос. І протиставити їй, звичайно, “нацтотальность”. Демократія здасться сумнівною, а Америка стане схожа на Росію.
Якщо Трамп переможе, переможе Росія. Але і якщо Трамп програє, а народ засумнівається в результаті виборів, Росія теж переможе,– зазначає Снайдер.
Снайдер вважає, що Штатам більше не можна ставитися до своїх виборів і до кампаній як до внутрішньої справи.
У американців досить причин реформувати виборчий процес, але збереження цілісності має стати пріоритетом,
– підсумовує автор.
