Характерний “музейний” запах давньоєгипетських мумій виявився не просто наслідком часу: у ньому прихований хімічний підпис інгредієнтів, якими обробляли тіла. Дослідники запропонували метод, що дає змогу визначити склад бальзамів без пошкодження бинтів і тканин.
Коли людина стоїть поруч із єгипетською мумією, вона нерідко відчуває стійкий, злегка “затхлий” аромат. Довгий час його пояснювали старінням матеріалів і розкладанням. Однак новий аналіз показав: це суміш летких органічних сполук (VOC), які можуть розповідати і про рецепт бальзамування, і про те, до якого періоду належить поховання.
Зазвичай встановити склад бальзамів складно: для цього доводиться брати фрагменти бинтів або тканин, розчиняти їх і проводити лабораторний аналіз – тобто фактично пошкоджувати об’єкт. Команда дослідників запропонувала більш щадний підхід: аналізувати не самі матеріали, а повітря в просторі над ними.
У роботі вчені застосували метод HS-SPME-GC/Q-TOFMS (мікроекстракція в газовій фазі + газова хроматографія + високоточна мас-спектрометрія). Він дає змогу “зібрати” молекули, які випаровуються з поверхні бальзамів і тканин, розділити їх і визначити хімічні маркери. У дослідження увійшли 35 зразків бальзамів і бинтів від 19 мумій, що охоплюють понад дві тисячі років історії.
За підсумками аналізу команда зафіксувала 81 різну летючу сполуку, які згрупували в чотири основні категорії інгредієнтів: жири та олії, бджолиний віск, рослинні смоли та бітум.
Автори також зазначають, що хімічні “підписи” змінюються залежно від епохи: ранні мумії частіше демонструють простіші суміші на основі жирів і олій, тоді як у пізніші періоди трапляються складні склади з дорогими смолами та бітумом.
Ще один висновок – різні частини тіла могли оброблятися по-різному. Наприклад, летючі профілі в ділянці голови і тулуба іноді різняться, що може вказувати на окремі рецепти для різних зон або органів.
Розробку розглядають як корисний інструмент для музеїв і зберігачів: VOC-скринінг може стати швидким, неруйнівним методом первинної оцінки складу матеріалів і стану експоната. При цьому дослідники підкреслюють, що на цьому етапі метод підходить насамперед для попередньої діагностики – а в деяких випадках для точної інтерпретації все ще можуть знадобитися мікропроби.
