До Дня Незалежності, який Україна відзначала 24 серпня, журнал BESTIN.UA випустив новий номер, героїнею якого стала українська військова Руслана Данілкіна. У 18 років дівчина доброволицею подалася на фронт, потрапила під обстріл і втратила ногу. Нині їй 19, і попри всі випробування, українка хоче бути мотивацією для інших людей, які постраждали від війни.
Руслана прикрасила обкладинку та сторінки видання, а у відвертому інтерв’ю поділилася своєю історією. “Мета цієї обкладинки та інтерв’ю – допомогти побачити, відчути та зрозуміти: життя дорогоцінніше за втрату, а втрата завжди може стати новим початком. Це лише питання вибору та завзяття”, – зазначили автори.
Фото: bestin.ua
Для красивих знімків сильна духом українка приміряла кілька ніжних образів. Військова позувала у сукнях, які не приховували протез ноги. У розмові з журналісткою Руслана зізналася, що не одразу прийняла себе такою, багато в чому дівчині допоміг її брат.
“На це вплинув мій брат, який з самого початку почав виводити мене в суспільство та навчати звикати таким чином до нової мене на публіці. Також, підтримка людей, коли я вперше розповіла свою історію в Instagram. В цілому, це сталося через 2 місяці після події, не одразу. І починала я ділитися не зі стану прийняття, зовсім”, – поділилася Данілкіна.
Фото: bestin.ua
За словами Руслани, вона хоче стати мотивацією для інших українців, які постраждали від росіян.
“Постраждалих стає все більше і всім їм потрібна підтримка, а для цього треба говорити правду, розширювати соціальні кордони. Люди не повинні закриватися, треба жити, і хтось має бути для них прикладом у цьому”, – наголосила військова.
“Неважливо, що сталося з людиною. Життя — це найважливіше. Скласти руки завжди можна. Але кожного разу уявляючи, що моя родина більше не зможе поговорити зі мною, я збиралася з духом. З часом розумієш, що варто спробувати. І навчитися любити кожен свій день, кожний момент – можливо в будь-якій ситуації”, – додала вона.
Фото: bestin.ua
До початку великої війни Руслана жила звичайним життям із простими для юної дівчини мріями – закінчити університет та завести сім’ю. Через місяць після початку російського вторгнення Данілкіна зрозуміла, що їй не байдуже, що відбувається у рідній країні. Спочатку вона працювала в тилу – оформляла документи, потім стала зв’язковою.
Батьки дівчини – військові, і коли дізналися, що дочка вирушає на передову, почали її відмовляти. Але рішення Руслани було непохитним. Щоденна служба дівчини тривала доти, доки її життя не розділилося на “до” та “після”.
“Весь час була у свідомості, пам’ятаю все у дрібних деталях: як летить касетний снаряд, як відкриваю очі та бачу, що моя нога лежить поруч. Просто не віриш. Не віриш в те, що це відбувається з тобою, хоча проживаєш це, – згадує військова. – Потім киснева маска, швидка допомога, після – заснула. Приходячи до тями на під’їзді до лікарні, перше, що зробила – потяглася до ноги. Зрозумівши, що її немає, відчула, як покотилася перша сльоза”.
Фото: bestin.ua
Руслана провела велику роботу над собою, що прийняти себе. Своє поранення дівчина називає фатальним та вважає, що зараз її місія – допомагати іншим військовим, які постраждали на фронті.
“Скоро я починаю роботу з людьми, і вона буде не просто про реабілітацію, а про прийняття себе – насамперед. Про те, як пережити важкий момент, залишити його в минулому і йти далі. Про те, що такі моменти повторюватимуться регулярно , і сенс життя – у правильній реакції”, – підсумувала 19-річна українка.
Фото: bestin.ua
