Концепція нового Шовкового шляху народилася в Китаю не так давно. У 2013 р. президент Китаю Сі Цзіньпін озвучив ідею офіційно, хоча в інтелектуальних колах країни вона циркулювала з 2012 р. Конкретний план дій у рамках економічної стратегії з'явився на світ 2015 р. Відтоді країна почала залучати до співпраці країни-партнери, що перебувають у стратегічному поясі.
Новий китайський Шовковий шлях як інноваційна економічна стратегія складається з двох програм: програми створення економічного поясу Шовкового шляху та мережі морських шляхів сполучення між країнами АСЕАН.
Перша частина стратегії передбачає організувати інфраструктурно модернізований пояс шляхів сполучення Китай-Європа, який дасть можливість організувати безперервне постачання товарів за маршрутом Європа-Китай, істотно знизивши витрати часу на поставки. Сам Китай спочатку припускав додати до власного річного торговельного обороту близько $2,5 трлн через десять років реалізації стратегії. Це має відбутися завдяки активізації торговельних зв’язків з країнами, що перебувають у поясі нового Шовкового шляху.
Потенційно на новий Шовковий шлях припадатиме 55% світового ВВП, 70% населення планети та 75% усіх відомих енергоресурсів, пишуть аналітики Інституту стратегічних, політичних досліджень і досліджень у сфері безпеки та економічного консультування (ISPSW). Якщо ця ініціатива буде реалізована на практиці, вона може серйозно вплинути на геополітичний ландшафт і привести до створення цілого ряду альтернативних економічних об’єднань і можливостей.
Україна, імовірно, отримає від цього свої вигоди, включаючи потік інвестицій і можливості інфраструктурної модернізації. Сама концепція економічного поясу Шовкового шляху передбачає не стільки створення мережі вигідних транспортних коридорів та уніфікацію інфраструктури для зручішного перевезення товарів за маршрутом. У глобальному масштабі вона має на меті створення альтернативного регіонального економічного простору. Україна може посісти в цьому просторі почесне місце як основний транспортно-логістичний вузол.
Що потрібно Україні від нового Шовкового шляху
За словами Антона Зацепіна, керівника китайської компанії Xinwei Group, в Україні мало хто розуміє, що таке новий китайський Шовковий шлях. «Це не просто лінії на карті. Насправді, сьогодні новий Шовковий шлях – це всі взаємовигідні маршрути й економічні зв’язки». Шовковий шлях не передбачає існування конкретного маршруту на карті. Він передбачає створення економічного простору на основі взаємовигідного співробітництва.
«Наразі йдеться не так про створення шляхів сполучення, як про спільні проекти з Китаєм. Якщо порівняти з нашими колегами, наприклад, з Казахстаном та Азербайджаном, ми відстаємо в комплексному розумінні цього Шовкового шляху», – коментує посол України в Китаї Олег Дьомін. За словами дипломата, Україна недостатньо активно залучає реальні китайські інвестиції, особливо якщо порівнювати з успіхами Грузії, Казахстану та Азербайджану. З огляду на більш глибоке розуміння нової економічної стратегії Китаю, Україні тим паче цікаво залучати китайські гроші для виробництва продукції в самій Україні і подальшого надсилання її до Європи та Китаю, – каже посол. Саме таким залишається, на його думку, стратегічне завдання України в рамках ініціативи китайського Шовкового шляху.
Заступник міністра аграрної політики та продовольства з питань євроінтеграції Владислава Рутицька наголошує, що 2015 р. позначився значним зростанням українських поставок сільськогосподарської продукції до Китаю. «Ми подолали бар’єр в 1,3 млрд грн сільськогосподарського експорту», – коментує заступник міністра. За її словами, українські молочники також отримали можливість експортувати продукцію до Китаю, однак для них важливим залишається питання розвитку шляхів сполучення.
Загалом, за словами Рутицької, новий Шовковий шлях як стратегія співпраці з китайською стороною, окрім транзитного потенціалу, передбачає «можливість створення спільних підприємств або індустріальних парків для залучення китайських інвестицій в Україну». Причому йдеться не тільки про сферу сільського господарства, а також про хімічну, фармацевтичну, машинобудівну галузі. «Для наших китайських партнерів цікаво співпрацювати в рамках товарних або фінансових бірж, – коментує Владислава Рутицька. – Це питання також стосується інвестицій і спільних проектів у сфері сільського господарства».
Наразі Україна розглядає свою роль у Шовковому шляху насамперед як транспортно-логістичного вузла. «Для цього в Україні планується будівництво морського глибоководного порту, модернізація наявних і будівництво нових швидкісних залізничних та автомагістралей, забезпечення високорівневої логістики», – говорять у громадській організації Silk Link, що створена як платформа для забезпечення політичного та ділового співробітництва Китаю, України та Європи.
«Новий Шовковий шлях – це не тільки розширення співпраці у сфері транзитних перевезень та інфраструктурної інтеграції», – пояснює засновник і виконавчий директор організації Silk Link Ірина Никорак. «Це комплексний, потужний інструмент економічного розвитку цілого ряду держав. Він включає безперешкодну торгівлю, відмову від митних бар’єрів, вільний рух капіталів, ресурсів, міжурядову співпрацю, культурний обмін». Україна може приєднатися до цього масштабного проекту Китаю й мати свої зиски завдяки вигідному територіальному розташуванню, великим торговельним зв’язкам із сусідніми державами, широкій залізничній мережі, системі автомобільних доріг і наявності морських портів. Це необхідні передумови для розвитку системи транзитних перевезень і подальшої інтеграції в транспортну систему Європа-Азія”, – коментує Ірина Никорак.
Від транспорту до нового регіонального економічного простору
Китайська стратегія створення оновленої мережі транзитних шляхів сполучення Європа-Азія – лише база для більш широкого концепту економічного простору, об’єднаного спільними проектами, торговими зв’язками, уніфікованими правилами та регуляторними нормами. Вона відкриває економічні перспективи великому регіону, що був колись закритим і малодоступним. Однак, опріч іншого, пояс Шовкового шляху – це перегляд усталених правил взаємодії в регіоні, зміна балансу сил (ідеться про економічний вплив Росії на країни Центральної Азії) та створення нових багатосторонніх форматів взаємодії країн Європи, Центральної Азії та південного Кавказу.
«Інавгурація проекту відбудеться цієї осені у відправній точці Китаю. Особлива увага в контексті цілісного проекту приділяється так званому Середньому шляху (Середньому маршруту). Він з’єднує Китай з Європою і пролягає через Центральну Азію, країни Південного Кавказу, Чорне море, – коментує генеральний секретар ГУАМ Алтай Ефендієв. – Південне відгалуження йде в Туреччину, де вже готується залізнична інфраструктура. Північне відгалуження – це маршрут із Грузії до України, над ним ми працюємо окремо, він поки що не затверджений. Він передбачає стикування, контейнерні та комбіновані перевезення з Іллічівська до країн Балтії (потяги ZUBR і “Вікінг”). Крім того, кістяк цього маршруту, що з’єднує Китай з Європою, міг би скласти коридор ГУАМ, на якому стикуються шляхи, що з’єднують Центральну Азію, ідеться не тільки про Казахстан, а також про Туркменістан. Нові можливості відкриває й зняття санкцій з Ірану. У регіоні багато чого відбувається, динаміка цих подій є високою. Однак ще незрозуміло, як цей проект працюватиме по суті».
За словами Алтая Ефендієва, проблемою залишається недостатньо чітке розуміння форматів взаємодії та обговорення принципів співпраці Європа-Китай. «З цією метою створено платформу взаємодії ЄС і Китаю, де ці питання обговорюватимуться. Однак чи буде цей формат розширено – поки що не ясно. Найбільш зацікавленими в цьому проекті залишаються країни ЄС і Китаю. А ми, як країни транзитні, зацікавлені в капіталізації переваг альтернативного транспортного шляху». Зокрема, в ГУАМ пропонують обговорювати взаємодію країн у рамках стратегії Шовкового шляху в багатосторонньому форматі.
Наразі цільове транспортування здійснюється в основному за північними маршрутами. «Один іде територією Росії, другий частково пролягає через територію Казахстану, Росії й далі – Білорусі. Новий варіант, так званий Середній шлях, має дуже великий потенціал. Між Німеччиною та Китаєм щорічно перевозять близько 30 тис. контейнерів, це приблизно 400 потягів на рік. Є плани довести цей показник до 2020 р. до 100 тис. контейнерів. Звичайно, для цього потрібні альтернативні, конкурентні наявним транспортні шляхи. А наш шлях, з усіх можливих, є найбільш підготовленим і привабливим».
За словами Ефендієва, проект Шовкового шляху передбачає посилення економічної конкуренції в цілому регіоні. «Якщо Китаю є що запропонувати регіону більше і краще, ніж інші країни, регіон прагнутиме до співпраці з Китаєм». У контексті загрози впливу Росії в країнах Центральної Азії внаслідок активізації Китаю в регіоні, Алтай Ефендієв зауважив, що проект не розглядається в політичному аспекті, проте ситуацію необхідно оцінювати як «динаміку формування нового регіону». «Нова інфраструктура формуватиме нову геополітику. Зараз усе відбувається в рамках інтеграції колись закритого великого простору Центральної Азії та Кавказу в глобальну економіку. Цей проект відкриває для нас чудові можливості з урахуванням його фінансування та розвитку інфраструктури».
Загалом, у контексті Шовкового шляху, поки що йдеться тільки про інфраструктурну складову – створення точок і вузлів, що допоможуть забезпечити безперебійне транспортування вантажів за маршрутом Європа-Китай. А коли буде готова інфраструктура, мова піде про формування нових ринків, про доступ на ці ринки, за цим підуть інвестиції. Фактично на інфраструктурній базі йтиметься про створення нового регіонального економічного простору. Однак це – стратегічне завдання на віддалене майбутнє.