Це не означає, що така війна обов'язково буде. Це означає, що такий вибір відбувається сьогодні, зараз, у нас на очах, за нашої участі. Щонайперше – у нашого супротивника, потім – у нас самих, і лише потім – у наших союзників.
Що таке тотальна війна?
Термін тотальна війна ввів Ерік Людендорф. Він розумів це як війну всіма можливими засобами для подолання противника. Також його розуміння включало бачення про те, що це війна націй, а не армій, тобто коли два суспільства повністю включені у війну.
Оскільки тоді ще не було ядерної зброї, щоб повністю знищити яку-небудь країну, то у визначення не потрапив один важливий момент. Тотальна війна це також – предєльна війна.
Тобто це війна за повне знищення противника у теперішньому і майбутньому – його населення без можливості відновлення, його ідентичності у вигляді пам’яті майбутніх поколінь і можливості відродити її, його культурних досягнень, які би слугували зразками для відродження ідентичності навіть у можливих претендентів – наприклад, коли людство з різних країн кооптує претендентів, які зрікаються своєї ідентичності для відродження ідентичності постраждалої нації-жертви на її території.
Саме такою є мета росії щодо України: не просто демілітаризація чи денацифікація, а геноцид, ідентоцид, лінгвоцид, культуроцид, урбіцид, екоцид і футуроцид.
Розвиваючи теорію Людендорфа, можна побачити війну не лише за знищення простору існування, держави та ідентичності народу, а як футуроцид – знищення можливості відродження певного народу.
Сьогодні в росії відбувається обговорення та подекуди впровадження декількох важливих рішень щодо тотальної війни в Україні.
Перше – це тотальне знищення матеріальної структури життєдіяльності, що полягає у знятті обмежень: щодо ударів по інфраструктурі життєзабезпечення, по важливих екологічних зонах, по мостах, по родючій землі, по річках і озерах.
Друге – це масове знищення важливих культурних об’єктів, закладів освіти та медицини і адміністративних будівель.
Третє – це масова мобілізація всередині своєї країни задля депопуляції населення противника.
Все це можливо як за допомогою ядерної зброї, так і без її застосування
Четверте – підрив атомних станцій або застосування ядерної тактичної чи стратегічної зброї локально чи повсюдно.
Водночас тотальна війна має прєдєл – світова ядерна війна.
Такий вимір виникає вочевидь тому, що країни світу не знаходяться осторонь в такій тотальній війні росії щодо України і втручаються у війну – якісь на стороні Україні, якісь на стороні росії, а якісь навіть на обох сторонах, як от Туреччина, Китай та Індія.
Тобто, якщо тотальну війну веде ядерна країна, то її тотальна війна проти якоїсь неядерної країни може перетворитися на тотальну світову ядерну війну.
Сьогодні про тотальну війну росії заговорили російські лідери суспільної думки та навіть російські інтелектуали, хоча термін “інтелектуалізм” навряд чи можна тут застосовувати адекватно.
Моральні аспекти тотальної війни
Головною передумовою тотальної війни є втрата усіх позитивних смислів і перспектив, яка відбувається через відмову еліти від мислення, активна чи пасивна участь з боку лідерів суспільної думки, політиків, публічних інтелектуалів, експертів, вчених, митців у пропаганді, маніпулятивній чи навіть зомбуючій комунікації задля ресентименту, агресії, світозлоби.
Цивілізація лише тоді цивілізація, коли вона може суб’єктивно подолати будь-які об’єктивні труднощі та обмеження як свої виклики. Цивілізація перестає бути цивілізацією, коли спрямовує свою енергію у ресентиментальну агресію щодо інших спільнот, яких призначає відповідальними за свої провали, прорахунки та помилки, тобто створює собі ворогів. Імперія може або переоформитись у договірну спільноту, як Британська Співдружність, або загинути тотально.
Навіть слабка країна може опиратися сильній країні без надмірної ворожості, якщо вона зберігає мислення та не втрачає позитивні смисли і перспективи. Тотальна війна – це результат повної деморалізації спільноти в ситуації безпосередньої агресивної війни, яку неможливо вирішити стратегічними нетотальними засобами.
Самознищення чи знищення світу це остання ставка ресентиментальної спільноти, яка нездатна повернути собі мислення, інтелект, творчу свободу, любов та взаємоповагу.
Тотальна війна вимагає тривалої, масштабної, затратної по ресурсах роботи еліти спільноти по отупінню та спонуканню до проявів агресії свого населення. Тобто тотальна війна це завжди відповідальність еліти суспільства, а в разі тривалості такого стану – навіть відповідальність цілого суспільства.
Це здається почасти зрозумілим, поки не виникає просте запитання: чи має право країна відповідати на тотальну війну щодо неї своєю тотальною війною?
Це непросте запитання, тому що право на помсту нібито належить до глибинних прав індивіда. Але чи може мститися спільнота?
Я не знаю, як діятимуть українці у разі тотального ядерного удару росії по Україні. Я думаю, що знайдуться десятки способів неядерного геноциду росіян українцями у такому разі. Адже відсутність ядерної зброї не завадила руандійцям хуту різати тутсі, а тутсі, хоча і меншою мірою, різати хуту у відповідь.
Я знаю лише, що якщо таке станеться, то росіяни нас вже перемогли. Бо перемога полягає не у руйнуванні та убивстві, а у моральній деградації ворога. Виграє той, хто здобуває моральну перевагу. Якщо росіянам вдасться спонукати українців своєю тотальною війною на нашу тотальну війну, то ми виявимося такими ж як вони.
Моральна перевага – це дуже важлива річ. Вона потрібна не лише нам, але і нашим дітям та онукам. Моральна перевага полягає у тому, щоб не зірватися в прірву тотальної війни, навіть якщо ворог її почне.
Якщо індивідуальна помста це руйнування лише одної душі, то колективна тотальна помста це руйнування душі цілого народу. Якщо наші матеріальні засади нищать, ми як спільнота зможемо їх відновити. Якщо нас убивають, ми як спільнота зможемо відродитися. Але якщо ми занапастимо душу народу, то навіть відбудувавшись і відродившись, ми вже не будемо гідні тих себе, ким ми хотіли бути.
Збочена мораль тотальної війни
Чим більше я думаю над причинами зла, тим більше схиляюся до думки, що ними є не відсутність розуму чи емпатії, а обмеженість уяви та відсутність фантазії у злостивців.
В сюжетному повороті на межі загибелі, де не зміг проявити свою активність Гітлер, там продовжив його сюжет Путін. Темні володарі мають властивість продовжувати сюжет своїх попередників, бо не мають уяви і фантазії на власний оригінальний сюжет. Що би робив Гітлер, якщо би встиг отримати ядерну зброю до свого кінця? Ви отримуєте відповідь на це питання, дивлячись на дії Путіна.
Щоб ціле суспільство погодилося дати абсолютну владу над собою, включаючи прийняття рішення про колективне самогубство, темному володарю потрібно встановити повне управління над смислами та перспективами цього суспільства. Повний контроль над смислами та перспективами через пропаганду у газетах та радіо Гітлеру таку владу не давали. А от повний контроль над смислами та перспективами через пропаганду телебачення та соціальних мереж, Путіну таку владу дають. Путін контролює реальність набагато тотальніше, ніж Гітлер, хоча йому це також не допоможе.
Путін заразив своєю збоченою мораллю більшу частину росії, а російська еліта дозволила йому це зробити. Путін створив порочне коло зла не лише в своїй країні, він спробував поширити його за межі країни.
Смисл та перспектива не є відстороненими, ухильними, непричетними чи відволікаючими поняттями. Вони безпосередньо причетні і мають стосунок до масштабу та інтенсивності війни, а також до готовності колективної самопожертви чи навіть до колективного самогубства.
Виглядає так, що росія забажала самовбитися об Україну, зробивши вигляд, що в неї не було вибору, бо Україна це Західна цивілізація, а Західна цивілізація це рафіноване зло.
Психопатологія такого колективного акту є безперечним наслідком елітної відмови від мислення, збоченням політичних лідерів у абсолютний ресентимент і світозлобу та результатом тривалої агресивної пропаганди у режимі прєдєльних альтернатив: або ми, або вони; або експансія, або смерть; або росія домінує у світі, або тотальне знищення всього світу.
Некрофілію не так просто пропагувати у суспільстві, бо зазвичай живе суспільство цьому опирається. Спочатку потрібно знищити усі позитивні смисли і перспективи, зробити брехню всеохопною та абсолютною, ввести покарання за незручну правду, знищити будь-які надії на позитивні зміни, звинувативши у цьому зовнішніх ворогів. Лише після цього з’являється уявлення про бажану гідну і навіть благородну колективну смерть росії у разі невдачі силового примусу росією світу до любові та самопожертви в ім’я росії.
Виглядає так, що весь світ винен у бідах росії, тому потрібно знищити весь світ, щоб росія потрапила в рай, а решта просто здохли.
Загибель світу – це той рівень шантажу, якого так прагнув і не отримав Гітлер. Він помер розчарований не так навіть поразкою у війні, а тим що не отримав важіль тотального зла.
Ви просто уявіть собі рівень адреналіну, коли ти змушуєш весь світ тремтіти перед загрозою тотального знищення. Ніякий альпінізм, автогонки, світова олігополія чи який-небудь терор вірусної світової епідемії не дають можливості досягти такого рівня адреналіну.
Жалюгідні керівники світового коронавірусного безумства кусають лікті від заздрості, дивлячись на світовий ядерний шантаж Путіна.
Адже в коронавірусній інфодемії доводилося витрачати великі зусилля і великі кошти, щоб світ боявся і віддавав владу над собою в ім’я захисту від вірусної загрози.
А тут все зроблено вже попередніми поколіннями радянських вчених, інженерів і простих людей, які боялися війни з капіталістами. Щоправда, тепер з усіх боків капіталісти. Але це неважливо, бо можна знову зіграти у світове пригноблення білошкірих слов’янофілів. Просто розпочни війну, скажи, що ти готовий застосувати ядерну зброю, якщо програєш, і все. Лякай світ і споживай адреналінову насолоду. Лякай і насолоджуйся. Лякай і насолоджуйся.
Ніяка демократія не дозволить вам повністю перетворити людей на тупе і покірне стадо. Ніяка демократія не дасть вам лякати весь світ своєю загрозою. Лише автократично-тоталітарна тиранія-деспотія-сатрапія дає можливість справжньої збоченої адреналінової насолоди в тисячу відтінків чорного.
Заздріть темному володарю. Заздріть його насолоді, бо ми створили світ, де це можливо. Ми створили світ, де безумство злостивців є важливим, а не наше договірне світове управління. Адже неважливо, чи ми поважаємо темного володаря, чи ми зневажаємо темного володаря, наша проблема в тому, що він володар над світом.
Темний володар володіє світом, яким людство не володіє.
Які цілі українців у війні з росією?
Збочена мораль небезпечна тим, що під час війни проникає в нас непомітно, здається обґрунтованою, логічною, бажаною. Дзеркальний ресентимент щонайкраще відтворюється в безпосередньому зіткненні війни. Водночас війна може доволі швидко змінити будь-кого – навіть найзатятішого ресентиментала.
Відтак знову виникає питання про масштаб домагань українців у війні.
Українці воюють не за те, щоб знищити щонайбільше росіян. Хай навіть доводилось чути мені гасло “воювати до останнього москаля”, я вважаю це гаслом архаїчних ідіотів, яке навіть серед націоналістів викликає осуд.
Ворог українців – російська імперія, а не росія.
Українці воюють за знищення росії як імперії, за поділ її на території, які не матимуть ядерної зброї і не будуть загрожувати ні Україні, ні Європі, ні Західному світу, ні світу загалом. Українці воюють за свободу поневолених росією народів. Українці воюють за волю та вольності для усіх, за гідність для усіх, за благо для усіх.
Росія без імперії можлива – ось головна установка українців щодо росії, яка має бути донесена до росіян. Росія – це не російська федерація і не СРСР. Окрім росії з російської федерації можуть виокремитися інші народи.
Україна не буде ставати нової імперією, як це хочуть деякі росіяни. Україна має впроваджувати собою договірні засади.
Лише це дає наснагу нашій боротьбі у війні. Лише це створює ту моральну вищість, яка дає змогу перемогти безумного супротивника з ядерною зброєю в орієнтації на тотальну світову війну.
Україна не має зірватися у прірву тотальної війни.
На тотальну війну потрібно відповідати не тотальною помстою, а тотальною боротьбою за ці свої ідеали.
Це не означає не мститися, пробачити чи дозволити уникнути покарання. Зовсім ні. Це означає не мститися тотально, тобто не робити того, за що потім буде соромно нашим нащадкам. Порочне коло зла має розімкнутися на гідному.
Україна воює гідно, а не мстиво.
