День памяти и примирения: в Сети набирает популярность сильное музыкальное видео

Мій дід по батькові — поліг в серпні 1944 року в селі Леушени в Молдові, майже під румунським кордоном.. Місце поховання знайшов батько десь в 1975 році, дуже довго шукали.. Дід по матері — теж воював, помер в 1972 році.. Були дуже пораненими ноги, кожного року пізньої осені розпочинали відкриватися та гноїтися рани на ногах..Солодкуватий запах гнилої людської плоті — ніколи не забуду..Мені хлопчакові було дивним те, що його ногам було холодно навіть в спеку, одягав теплі штани.. Говорив мені — «Пройде ще з десяток років, і нікого, хто був в окопах — серед живих вже не залишиться»..
Просто тихо сьогодні потрібно згадати своїх полеглих в тій страшній війні, поставити свічку в церкві.. Не потрібно влаштовувати сварок, шабашів та танців на кістках полеглих..
Про теперішніх молодих ветеранів , котрі захищають нашу країну від російського окупанта — треба піклуватися, та дякувати їм.. Та про дарування Перемоги Україні та ЗСУ просити Всевишнього..