Дрю Салліван, засновник Центру з дослідження корупції та організованої злочинності, пообіцяв, що оприлюднене його організацією розслідування "змінить світ".
Але ця обіцянка журналіста має одну невелику неточність. Змінитися може тільки той світ, до якого він звик. Світ, у якому існує незалежне правосуддя, вільні засоби масової інформації, громадська думка. У якому, врешті-решт, є справжня виборність і змінюваність влади, пише на порталі Радіо Свобода журналіст Віталій Портников.
Для такого світу публікація інформації про офшорні фірми посадових осіб, підозрілі операції, таємничого “хранителя” – привід для статей на перших шпальтах газетах, телевізійних шоу, заяв представників слідчих органів і прокуратури. І навіть якщо жодних реальних судових перспектив опубліковані документи не відкриють – партія політика, чию чесність поставлено під сумнів, має всі шанси провалитися вже на наступних виборах, а він сам – піде на (не)почесну пенсію.
Салліван обіцяв прес-секретареві російського президента Дмитру Пєскову, що той працюватим до пізнього вечора. Думаю, Пєсков провів недільний вечір в куди менш напруженому режимі, ніж сам Салліван. Що, власне, сталося? “Нова газета”, яка існує для того, щоб паплюжити світлий образ найпопулярнішого політика Росії, опублікувала чергове вкидання? Західні ЗМІ знов завели своєї про “друзів президента”? Більшість російських громадян про цю спробу скомпрометувати Росію нічого не дізнаються. А якщо й дізнаються, то як про підлий наклеп, з яким доводиться жити. І, швидше за все, поспівчувають тому, на кого навалюється вся ця підлість – тільки тому, що він насмілюється захищати Росію від її ворогів. Генеральна прокуратура і Слідчий комітет якщо і займуться панамською історією, то тільки для того, щоб покарати поширювачів цих наклепів і підлості. А російські ЗМІ розповідатимуть не про Путіна та його друзів. Вони розповідатимуть про Порошенка. Адже лаяти Рейгана на Червоній площі – це і є усталена норма російської демократії.
До речі, те, як відреагували українці на публікацію, що свідчить про реєстрацію їхнім президентом офшорних фірм, уже демонструє, як сучасна Україна відрізняється від сучасної Росії. Майже ніхто не стверджує, що голова держави може робити все що хоче. Ні, дискусія йде в основному про міру відповідальності. Про політичні наслідки – будуть вони чи ні. Про те, що мають робити нещодавно тільки сформовані антикорупційні органи. І прихильники, і опоненти Петра Порошенка не сумніваються в тому, що він – такий самий громадянин, як і всі інші. Громадянин, який несе відповідальність за свої вчинки і свої проступки.
І це – той світ, який Дрю Салліван дійсно може змінити. Тому що, зрештою, важлива не сама інформація – в офшорних мережах може заплутатися політик будь-якої, навіть найбільш некорумпованої країни, – важлива реакція на інформацію. Важлива наявність суспільства, яке хоче цю інформацію знати, дискутувати про неї, робити висновки. Важлива наявність медіа, здатних розвинути тему і відокремити справжній зміст наданих документів від емоцій і пропаганди. Важливо, щоб відреагували правоохоронці і суди. Професійний рівень і такої дискусії, і юридичних наслідків і є показником зрілості суспільства. Ну а політичні наслідки будь-яких викриттів – доказом того, що виборець зробив свій висновок і поклав відповідальність за країну на тих, кому вдалось опинитися на віддалі від епіцентру вибуху.
Змінити можна тільки той світ, який може і хоче змінюватися.
