Сьогодні всі газети вийшли із заголовками типу: «Вірменія перекинула в Карабах свої установки "Смерч"». Однак якщо розібратися, то це не зовсім так. Ракети Вірменія дійсно перекинула, але ці ракети - не її. Ну або, якщо гнатися за точністю формулювань, - «не зовсім її».
Послідовність подій, що призвели до перекидання цих ракет, розгорталася в нас на очах протягом останнього місяця, її легко відстежити навіть за публікаціями у відкритій пресі, гугл вам, як кажуть, на допомогу. Усі факти, про які я пишу далі, легко гугляться в мережі.
Ситуація настільки прозора, що не залишає ніяких маневрів для тлумачення.
Отже, у кінці лютого Росія оголошує, що надає Вірменії кредит на 200 мільйонів доларів на дуже сприятливих умовах. З відстрочкою виплати на 2 роки і позикою на 10 років. Але це дуже дивний кредит в тому плані, що самих грошей «на руки» Росія Вірменії не дає. Вона замість грошей дає Вірменії ракетні установки на 200 млн доларів. Причому поставляє ці ракети миттєво, протягом декількох днів.
Через два тижні прес-служба Південного військового округу РФ оголошує про те, що «російські призовники», які служили на військовій російській базі у Вірменії, масово стали переходити на службу за контрактом, у результаті всі підрозділи стали максимально укомплектовані службовцями за контрактом (хто не в курсі, «призовників» закон не дозволяє залучати до військових дій у мирний час, а «контрактників» – будь ласка).
Ще через два тижні на вірменських полігонах «Камхуд» і «Алаґяз» починається «підготовка ракетних підрозділів», про це повідомляє та сама прес-служба Південного військового округу РФ. Усе в таких, правда, розпливчастих формулюваннях, що незрозуміло, хто кого «готує». Чи то російські фахівці готують вірменських фахівців, чи то росіяни готують самі себе, використовуючи для цього надані Вірменією полігони.
Однак це не має значення. Очевидно, що за два тижні фахівця ракетника неможливо підготувати навіть у найзагальніших рисах.
А тому, що коли через два тижні «Вірменія перекидає свої ракетні установки» в Нагірний Карабах, для будь-якого незатьмареного розуму стають очевидними щонайменше дві речі.
Перша: це ті самі «Смерчі», які Росія перекинула до Вірменії місяць тому. Інших у Вірменії просто немає. У неї на озброєнні досі стояли тільки їхні китайські модифікації AR1А, що відрізняються від прототипів приблизно так само, як рисова каша від плову.
Друга: ці «Смерчі» укомплектовані аж ніяк не фахівцями армії Вірменії, тому що підготувати цих фахівців за пару тижнів не в змозі жоден чарівник. Навіть якщо ці фахівці вже знайомі з AR1А.
Як би весь цей фінт вухами не був оформлений на папері, на чий би баланс не були записані ракети і до якої б структури не були формально приписані їхні екіпажі, сама ситуація гранично прозора й не залишає маневру для тлумачення.
У сучасній російській мові вже є спеціальний термін для визначення подібних ракет і подібних військовослужбовців – «іхтамнети».
Попутно стає очевидною відповідь і на інше питання, що Shipilov.com ставив місяць тому, з якою метою Росія перекидає на Каспій великі десантні кораблі «Мурена».
Яка саме країна може стати метою десанту у світлі останніх подій – цілком зрозуміло.
