Археологи виявили в Малаві (Центральна Африка — ред.) найдавніше відоме поховальне багаття на континенті. Близько 9500 років тому група мисливців-збирачів провела складний ритуал кремації дорослої жінки, що стало першим задокументованим випадком такої практики в регіоні.
Про це повідомляється у дослідженні міжнародної команди науковців, опублікованому на сайті Єльського університету.
Розкопки проводилися біля підніжжя гори Хора — гранітного пагорба, який використовувався для поховань протягом тисячоліть. Проте одна знахідка суттєво відрізнялася від інших. Дослідники натрапили на шар попелу, який містив фрагментовані рештки людини.
Для реконструкції подій вчені застосували сучасні методи мікроскопічного аналізу та біоархеології. Виявилося, що це було не випадкове спалення, а цілеспрямований ритуал.
Аналіз кісток показав, що кремована особа була жінкою невисокого зросту віком від 18 до 60 років. Її тіло спалили невдовзі після смерті при надзвичайно високій температурі — понад 500°C. Для підтримання вогню використали щонайменше 30 кілограмів деревини та трави, що вимагало значних зусиль від групи.
Найбільшою загадкою стала відсутність певних частин скелета.
«Дивно, але у багатті не було жодних фрагментів зубів чи кісток черепа. Оскільки ці частини зазвичай зберігаються під час кремації, ми вважаємо, що голову могли видалити перед спаленням», — заявила співавторка дослідження Елізабет Савчук.
Чому це відкриття важливе
Раніше вважалося, що мисливці-збирачі не практикували настільки ресурсозатратних ритуалів. Проте це відкриття змушує переосмислити уявлення про соціальне життя давніх людей.
Вчені припускають, що жінка мала особливий статус у своїй громаді, оскільки з іншими померлими на цій території подібних маніпуляцій не проводили. Серед попелу також знайшли кам’яні знаряддя, які могли бути поховальними дарами.
