Російський правитель Володимир Путін оточив себе колом підлабузників, що постійно запевняють його у “перемозі” Росії, ігноруючи реальні ризики та обмеження. Генерали стверджують, що всі військові цілі досягнуті, економісти переконують у стабільності економіки, навіть президент США Дональд Трамп нібито підтримує думку Кремля про перевагу Росії, пише The Washington Post.
Цей “фільтр заспокоєння”, на думку експертів, робить Путіна майже несприйнятливим до компромісів у мирних переговорах. Аналітики зазначають, що останній мирний план США, який більшість оглядачів вважає упередженим проти Росії, навряд чи буде прийнятий Кремлем саме через відчуття перемоги та міцності економіки.
Колишній російський дипломат Борис Бондарєв описав ситуацію як “ехо-камеру”, де всі повідомлення, що доходять до Путіна, лише повторюють кремлівську пропаганду. Він наголошує, що роками дипломатів відправляли за кордон із завданням звітувати лише про позитивні результати, і будь-які альтернативні думки виключалися.
Архівні кадри, відновлені проєктом Achtopotv, демонструють, що на початку 2000-х у Росії публічний дискурс був набагато ширшим: сенатор Володимир Мединський виступав проти відновлення пам’ятників Сталіну, а Путін підкреслював важливість незалежних ЗМІ для запобігання тоталітаризму. Сьогодні ці голоси практично зникли, а колишні ліберальні політики, такі як Дмитро Медведєв, перетворилися на яструбів, які підтримують агресивну зовнішню політику Кремля.
Навіть у закритих засіданнях Ради безпеки Росії перед повномасштабним вторгненням в Україну чиновники були змушені демонструвати повну підтримку планам Путіна, а будь-яка критика була практично неможливою. За винятком деяких поодиноких голосів, таких як Дмитро Козак, який виступав проти військових дій, більшість керівництва підкорилася єдиній точці зору.
Російські аналітики і журналісти-розслідувачі зауважують, що така концентрація влади та ізоляція від критики створює небезпечну ситуацію для мирного врегулювання війни. На тлі тиску США і Європи на Київ, прагнення Путіна до “ілюзії перемоги” значно ускладнює переговори та збільшує ризик ескалації.
Як зазначає головний редактор видання “Проект” Роман Баданін, подібні процеси спостерігаються і в США за часів Трампа, коли лояльні радники та блогери створювали “свою реальність” для президента. Він підкреслює, що в авторитарних системах будь-які люди, які опинилися у владі, рано чи пізно стають або непрямими, або прямими співучасниками помилок керівництва.
