Переважна більшість жінок, які зараз живуть в Україні, не планують виїжджати за кордон надовго. 72% не розглядають такої можливості, а лише 15% замислюються про виїзд, інші — не визначились. Про це йдеться у дослідженні Центру економічної стратегії та American University Kyiv.
Зазначається, що для 79% українок важливо залишатися в Україні, а для 72% – у своєму населеному пункті. Лише 6% жінок сказали, що бути в Україні для них неважливо, і 11% – що неважливо залишатися саме у своєму населеному пункті.
Головна причина, чому жінки залишаються в Україні — бажання бути зі своєю сім’єю. Цю мотивацію обрали 91% опитаних.
На другому місці — патріотичний мотив: 88% сказали, що залишаються, бо це їхня країна.
Серед матеріальних чинників найбільш значущим є наявність житла (72%). Менше жінок залишаються через хорошу роботу (46%) або кращий рівень життя в Україні, ніж за кордоном (47%).
Що змушує задуматися про виїзд
Основні причини для міркувань про міграцію — прагнення кращого рівня життя та безпеки. Загострення бойових дій або загроза окупації підвищують ймовірність виїзду за кордон майже в півтора раза. На бажання виїхати також впливає гіпотетична втрата доходу або житла.
Згідно з дослідженням, міграційні настрої частіше спостерігаються серед молодих (18–29 років) і незаміжніх жінок, а ті, хто вже мав досвід виїзду за кордон після 2022 року, частіше розглядають можливість повторної міграції. Жінки-ВПО не виявляють сильнішого бажання виїхати порівняно з рештою вибірки, за винятком тих, хто частіше користується російською мовою.
Серед тих, хто хоче виїхати, найбільшими бар’єрами для виїзду є невідомість та страх наважитись починати все з нуля в новому місці, а також невизначеність з житлом у новому місці та відсутність фінансів для переїзду. Крім того, 61% в цій групі зазначають, що їх тримають сімейні зв’язки (неможливість виїзду для чоловіка або сина) та мовні і культурні бар’єри.
“Для багатьох українок ситуація з житлом відіграє важливу роль у питанні залишатися чи виїхати, випереджаючи навіть доходи. Слід продовжувати програми допомоги з орендою житла для ВПО, субсидії на ремонт пошкодженого майна або підтримку реконструкції на місцях. Такі ініціативи не лише поліпшують житлові умови, а й зміцнюють фізичний зв’язок з місцем – а отже, посилюють наміри залишатися”, — вважає директор Інституту поведінкових досліджень American University Kyiv Володимир Вахітов.
Загалом з початку повномасштабного вторгнення Росії 39% українок віком 18-60 років були змушені покинути свої домівки, з яких понад половина вже повернулися. 90% жінок пережили травматичні події, серед яких ракетні атаки та бомбардування, втрата близької людини, руйнувань або пошкоджень житла. 10% мають досвід життя на окупованій території, а кожна третя має близьку людину, яка служить, або служила у Силах Оборони.
