Якщо депутати Верховної Ради не скасують законопроект №9549, про примусове відчуження землі та іншого нерухомого майна без права на оскарження в суді на Закарпатті, слово має сказати президент. Про це розповів виданню Телеграф нардеп і заслужений юрист України Ігор Фріс. Відповідна постанова про скасування скандального рішення ВР була зареєстрована напередодні.
Законопроєкт №9549 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок для розвитку цифрової інфраструктури” з цілком шляхетними намірами полегшення процедури отримання дозволів на оренду землі для будівництва мобільних станцій перетворився на неоднозначний, якщо не сказати – скандальний.
Все через правки, що з’явилися в ньому перед винесенням на друге читання. Вони стосувались примусового відбирання землі та нерухомості приватної та комунальної власності на території Закарпатської області. Право на ухвалення такого рішення отримала обласна військова адміністрація, а власники були позбавлені права оскаржити його в судовому порядку. І саме в цьому і полягає одне з порушень.
– Існує ст. 116 регламенту Верховної Ради , яка передбачає, що предметом розгляду в другому читання не можуть бути норми, частини чи статті законопроєкту, які не були предметом розгляду в першому читанні, – пояснив юридичні тонкощі Ігор Фріс. – А саме питань щодо примусового відчуження земельних ділянок та іншого нерухомого майна в Закарпатській області спочатку не було. А йшла мова про врегулювання суспільних відносин у сфері розбудови цифрової інфраструктури, тобто була суттєво змінена концепція законопроєкту.
Це вже не кажучи про ігнорування основних прав і свобод, перш за все права власності, захист яких регламентований державою. І взагалі нонсенс, що одна з норм законопроєкту передбачає заборону звернення до суду для оскарження дій Закарпатської ОВА. Адже право на судовий захист також гарантує Конституція України. Тобто ми бачимо і пряме порушення мінімум трьох статей Основного Закону, крім 13 і 55, ще й 95.
Мені важко зрозуміти, чому колеги голосували за такий документ, а особисто був “проти” і буду наполягати на тому, щоб на найближчому пленарному засіданні рішення ВР скасували і законопроєкт повторно винесли на друге читання.
– Тобто у своєму початковому вигляді законопроєкт має право на існування?
– В принципі, так. Але будь-які норми щодо примусового відчуження майна мали бути прямо прописані в законі “Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності”. Він старий, але там не зазначено, коштом якого бюджету має відбуватися відшкодування вартості земельних ділянок чи нерухомості, яка вартість має відшкодовуватися, не визначений мультиплікатор цієї вартості – в подвійному чи потрійному розмірі, чи можна обмінювати вилучену земельну ділянку, і на яку, в які строки це має бути зроблене, щоб гарантувати права фізичних та юридичних осіб – власників такої нерухомості.
Якби такі зміни були внесені і люди бачили, що здійснюється будівництво дороги, об’єкту критичної інфраструктури і вони потрібні державі. Але при цьому вони б мали відповідне гарантоване і захищене право на відшкодування землі чи майна, які були при цьому відчужені, – це набагато легше б сприймалось і конкретним власником, і суспільством загалом.
А просто казати: сьогодні заберемо, а коли й що віддамо, невідомо, – це навряд чи правильно. Є надія, що депутати схаменуться, подумають і приймуть запропоновану постанову про скасування рішення ВР і законопроєкт буде допрацьовано з урахуванням зауважень. Якщо цього не відбудеться, є ще один інструмент – це вето президента або на конкретну норму, або на закон в цілому, – констатував нардеп.
На 23 серпня, крім проекту постанови Кабміну про прийняття в другому читанні і в цілому законопроєкту № 9549 авторства Ігоря Фріса на сайті ВР зареєстровано ще три, підготовлені Романом Бабієм, Василем Моканом і Ігорем Кривошеєвим (всі партія “Слуга народу”). У двох із них народні обранці зазначають: всі документи – законопроєкт в остаточному вигляді, висновки профільного комітету тощо – отримали лише за два дні голосування. Тож виходить, що депутати фактично не розібрались, за що ж саме вони голосували, чи не захотіли.