Вчені зробили відкриття, яке змінює все.
Понад століття вчені ведуть суперечки про те, чи є Туринська плащаниця справжньою і чи справді в ній був похований Ісус Христос, інформує ФОКУС.
Уперше Туринська плащаниця була виставлена на загальний огляд у 1350-х роках, тоді стверджували, що це справжній похоронний саван. У нього нібито було загорнуто тіло Христа після його розп’яття. На Священній плащаниці також є відбиток у формі людського тіла, яке, на думку багатьох вірян, належало Ісусу, пише Daily Mail. Водночас дослідження 1980-х років стверджували, що плащаниця була створена в Середні віки, а це на сотні років пізніше смерті Христа. Тепер же італійські вчені використовували більш сучасні технології з рентгенівськими променями для датування матеріалу. Отримані дані підтвердили, що матеріал плащаниці було виготовлено за часів Ісуса, близько 2 тис. років тому.
Автори нового дослідження вважають, що часові лінії збігаються і відбиток на Туринській плащаниці міг дійсно належати Ісусу. У Біблії йдеться про те, що тіло Ісуса обгорнув у лляну плащаницю Йосип Аримафейський і помістив його в гробницю. Уперше ж Туринська плащаниця з’явилася, коли французький лицар Жоффруа де Шарні передав артефакт Жоффруа де Шарні. Тоді ж предмет проголосили Святою Плащаницею. З 1578 року плащаниця зберігається в королівській каплиці собору Сан-Джованні Баттіста в Турині, Італія.
Під час дослідження 1988 року група міжнародних дослідників провела аналіз невеликого фрагмента плащаниці. Тоді використовували радіовуглецеве датування, яке показало, що тканину було виготовлено між 1260 і 1390 роками н. е.
Учені відстежили розпад радіоактивного ізотопу вуглецю-14С, який допомагає з’ясувати дату створення тих чи інших предметів. Тоді інші експерти заявили, що справжність плащаниці не повинна заперечуватися, а полотно було виготовлено з льону, який виростили на Близькому Сході. Інші експерти вважали, що плащаниця є підробкою, ґрунтуючись на результатах дослідження 1988 року. Воно проводилося в трьох різних лабораторіях, і в усіх підтвердилося, що полотну всього 7 століть.
У новому ж дослідженні вчені з італійського Інституту кристалографії Національної дослідницької ради провели свій аналіз з використанням ширококутного рентгенівського розсіювання (WAXS). Цей метод дав змогу виміряти природне старіння лляної целюлози. У рамках дослідження вивчали вісім невеликих зразків тканини Туринської плащаниці. Їх помістили під рентгенівські промені, щоб побачити найменші деталі структури льону і візерунків целюлози.
Річ у тім, що целюлоза складається з довгих ланцюжків молекул цукру, які пов’язані між собою. З часом вони руйнуються і можуть показати, як давно було створено одяг або тканину. Під час дослідження також враховувалися такі додаткові параметри як температура і вологість, які руйнують целюлозу. У такий спосіб команда вчених з’ясувала, що Туринська плащаниця зберігалася за температури +22 градуси за Цельсієм, за відносної вологості 55% протягом приблизно 13 століть до того, як її було перевезено в Європу.
Дослідники наголошують, що якби плащаниця зберігалася за інших умов, то стан полотна був би зовсім не таким. Потім дослідники порівняли руйнування целюлози в плащаниці з іншими зразками льону, знайденими в Ізраїлі та датованими першим століттям. “Профілі даних повністю сумісні з аналогічними вимірами, отриманими на зразку льону, датованому, згідно з історичними записами, 55-74 роками н. е., знайденому в Масаді, Ізраїль (знаменита фортеця Ірода)“, — йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі Heritage. Група також порівняла плащаницю зі зразками льону, виготовленого між 1260 і 1390 роками н. е., і не виявила збігів.
