Річ у найнижчому рівні народжуваності, який був у нас 2001 року.
Покоління чоловіків, яким зараз 25-30 років, є в Україні найменш чисельним, а саме вони могли б більш ефективно захищати нашу країну від ворога.
Про це експерти заговорили після того, як було зменшено призовний вік від 27 до 25 років.
Чому 25-річних українців небагато?
Вчені підтверджують, що контингент 18-30-річних чоловіків дійсно є малочисельним в Україні.
“У 2001 році в Україні була найнижча народжуваність, а років 5 до того і стільки ж після вона теж не була високою. Відповідно, цим людям зараз 18-28 років і цей контингент українців є відносно невеликим“, — пояснює ТСН.ua Олександр Гладун, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ.
Він додає, що 2001 року в Україні 100 жінок народжували 108 дітей. Це дуже мале число. Для того, щоб не відбувалось скорочення чисельності населення за рахунок природного чинника, треба щоб 100 жінок народжували 220 дітей.
“Відповідно, якщо народжуваність мала, то контингент, як чоловіків, так і жінок, які народилися у той період, буде значно меншим. Це звісно відображається на статево-віковій піраміді (див. малюнок).
На малюнку наочно видно “провал” з народжуваністю наприкінці 1990-х – на початку 2000-х років. Статево-вікову структуру населення на початок цього року достатньо точно оцінити важко, тому вона наведена станом до повномасштабного вторгнення. Червоним кольором позначений контингент чоловіків, яким зараз 18-25 років. Реально він ще менший, тому що частина населення проживає у Криму та ОРДЛО, частина на територіях, окупованих після лютого 2022 року, частина виїхала за кордон, частина загинула внаслідок бойових дій та обстрілів.
Це певним чином негативно позначається на мобілізаційному ресурсі, якщо ми говоримо про чоловіків. А щодо жінок, то кількість народжених ними дітей в абсолютних числах буде меншою”, — пояснює Олександр Гладун.
Наслідки демографічних хвиль
Експерт додає, що у 2021 році 100 жінок народили 116 дітей, що трохи краще, ніж 2001 року, але теж замало. Тому в майбутньому варто очікувати негативних наслідків. Окрім того, на демографічну ситуацію впливає війна, а саме велика міграція населення як всередині країни, так само і за кордон.
“Якщо врахувати те, що у нас приблизно 3-4 мільйони жінок з дітьми виїхали за межі України, рятуючись від війни, то у майбутньому теж варто очікувати меншу народжуваність. І наслідки цієї демографічної хвилі за 20-30 років будуть дуже відчутними, якщо не критичними”, — зазначає Олександр Гладун.
Чи потрібні вікові обмеження?
Експерт додає, що важко сказати, чи суттєво вплине на мобілізацію те, що 25-30-річних чоловіків у нас небагато. Бо, передусім, ми не знаємо реальних потреб військових. Вони раніше називали цифри для мобілізації у 500 тисяч, з часом з’явилася інформація, що є потреба у 350 тисячах.
“Не слід забувати, що резерв у нас є в інших, більш старших, вікових групах. Тому важко сказати, чи можна назвати це проблемою. А взагалі, мені дивно, що у нас існує вікове обмеження на мобілізацію. А саме те, що не можна призивати чоловіків від 18 до 25 років до війська. Вибачте, якщо ми програємо війну, то тоді вже буде не до вікової структури. Всі ці молоді та здорові хлопці або змушені будуть втікати з країни за кордон, або їх повбивають, або призвуть до армії РФ. Тому тут варто замислитися, що краще: служити в українській армії чи у російській?“, — зазначає Олександр Гладун.
Краще воювати за Україну, ніж йти під прапор РФ
Експерт додає, що у нас, на відміну від Росії, є демократія. Жінки дозволяють собі сваритися з військкомами, перекривати дороги, якщо вважають, що працівники ТЦК та СП якось себе неправильно поводять.
“У Росії такого немає і там таких послаблень не допускають, все набагато жорсткіше. І якщо вони захоплять якесь українське місто, то всі ці хлопці, яким по 18-20 років, опиняться у армії РФ та їх поженуть на фронт під прапорами Росії. Поки лишень невідомо куди — на Польщу, Казахстан чи на країни Балтії. Саме так ворог робить на окупованих територіях. Технологія проста: людям нав’язують російське громадянство, і як тільки його отримав — одразу можуть призвати до армії. Як результат — українців примушують воювати проти української армії”, — розповідає Олександр Гладун.
Росія воює руками українців
Науковець підкреслює, що саме так відбувалось у разі самопроголошених ДНР та ЛНР від 2014 року — українців, когось примусово, когось за гроші, залучають до російського війська.
“Ми повинні розуміти, що на тому боці теж гинуть наші громадяни, які були затягнуті до російської армії. Ті ж громадяни з “ДНР” та “ЛНР” — це юридично українці, хоча вони надумали своє громадянство. Ніхто ці “республіки” офіційно не визнав, окрім РФ, Сирії та КНДР. По суті та юридично — це наші громадяни. От така страшна ситуація”, — підсумовує Олександр Гладун.
