Біля берегів Нової Зеландії розігралася драма, що нагадує знамениту повість Ернеста Хемінгуея, пише BBC.
61-річний рибалка Уілл Френсен вийшов у море один на човні і зачепив на гачок величезного марліну. За словами рибалки, його довжина досягала 3,75 метра, вага – 580 кг. У ході боротьби з рибою Френсен випав за борт човна, а той продовжив рухатися без капітана. Він намагався нагнати судно вплав, але безуспішно.
Він знаходився приблизно за 55 км, на схід від Північного острова. Він спробував плисти у бік довколишніх островів, але течія несла його на південь. Рятувального жилета з маячком на Франсені не було, але була одягнена рибальська шлейка, що забезпечувала невеликий запас плавучості.
«Я здався і просто плив за течією, спостерігаючи за гарним заходом сонця над головою», — розповів він після порятунку.
Якоїсь миті їм зацікавилася акула, але потім відпливла від нього.
Вночі Франсен не спав: він думав про друзів і сім’ю, а також регулярно піднімав у повітря свою шлейку, щоб злити з неї воду, сподіваючись, що запасу повітря в ній вистачить, щоб утримати його тіло на плаву і після смерті.
Вранці погода погіршилася, а в наскрізь промерзлого і зневодненого рибалки почалися галюцинації — йому бачилися рибальські човни там, де їх не було.
У результаті рибалка опинився у відкритому морі та провів у ньому 24 години. Френсен дрейфував на хвилях і здригався щоразу, коли торкався водоростей, думаючи, що це акула. Наступного дня він побачив вдалині човен із рибалками. Щоб привернути увагу, він став відбивати наручним годинником сонячне світло в їхній бік. Ті помітили і врятували рибалки, після чого чоловік, який дивом вижив, був доставлений до лікарні.
Крім симптомів переохолодження та зневоднення, нічого серйозного лікарі не виявили.
Сержант поліції Вангамати Вілл Гамільтон розповів місцевим ЗМІ, що вижити Франсену допомогла тепла погода, спокійне море, плавучість, яку забезпечувало його спорядження, а також настрій і здатність зберігати спокій.
