У МОЗ вважають, що шанси поширення мавпячої віспи в Україні мінімальні.
У Міністерстві охорони здоров’я вважають, що ймовірність поширення в Україні вірусу мавпячої віспи, який нині виявляють у Європі, дуже мала. Про це заявив заступник міністра охорони здоров’я, головний державний санітарний лікар Ігор Кузін, інформують Економічні Новини з посиланням на Hromadske.
«Шанси поширення мавпячої віспи на території України дуже малі. Справді, зараз у світі, зокрема у країнах Європейського Союзу, зареєстровано 258 випадків (включно з підозрами на це захворювання). Проте Україна не є транзитною країною для подорожей у країни Африки», — вказав головний санлікар.
Він зазначає, що цей вірус є стабільним, не так швидко мутує, як, до прикладу, коронавірус, і його перебіг є набагато легшим у порівнянні з натуральною віспою. Як зазначають у МОЗ, українська система охорони здоров’я вже має вказівки, як діагностувати це захворювання, та перебуває на етапі моніторингу цієї ситуації.
Станом на 24 травня в Україні випадки мавпячої віспи не зафіксовані. «Я б хотів наголосити, що для того, аби заразитися, потрібен тривалий контакт з інфікованою людиною. Зараз це малоймовірно, враховуючи те, що наразі туристичних маршрутів обмежена кількість», — підкреслив Кузін.
Що таке мавпяча віспа?
Це віспоподібне захворювання, яке спричинюють віруси родини поксвірусів. За клінічними ознаками мавпяча віспа схожа на натуральну віспу, але здебільшого протікає набагато легше. У період проникнення до організму віспа мавп супроводжується сильним головним болем, гарячкою, збільшенням лімфатичних вузлів, болем у спині та м’язах, слабкістю тощо. Такі симптоми можуть тривати до 5 днів, потім починається період висипання — зазвичай спочатку на обличчі, а потім на інших частинах тіла.
Наразі щонайменше в 11 країнах зафіксували випадки зараження вірусом мавпячої віспи. Всесвітня організація охорони здоров’я вивчає десятки випадків зараження, але гострої потреби проводити масове щеплення через поширення вірусу не бачить. Вірус віспи мавпи передається від тварини до людини, рідше — від людини до людини. Для цього потрібен тісний контакт, тож у зоні ризику — члени однієї родини та медпрацівники.
Випадки захворювання часто зустрічаються поблизу тропічних лісів, де є тварини, які переносять вірус. Цей вірус виявляли у білок, гамбійських щурів, сонь, різних видів мавп тощо.
